Досліджено есхатологію та філософію історії М. Бердяєва з позицій релігієзнавства з урахуванням міфогенної та релігійної свідомості мислителя, а також особливостей бердяєвського дискурсу як релігійно-філософського, побудованого за правилами-законами органічного поєднання теологічної та філософської сфер. Інтерпретацію М. Бердяєвим есхатологічної перспективи історії висвітлено у зв"язку з концепцією катастрофи, у межах якої постає питання структури та генезису релігійної свідомості як головного чинника історичного процесу. Розглянуто тлумачення філософом змісту релігійних феноменів християнської есхатології в історико-культурному контексті двох епох - модернізму та постмодернізму та на основі сучасної девальвації есхатологічної теми.