Скінченність земного буття людини, що існує як фрагмент між різними формами вічності, надає її життю характеру напруженої нестійкості, що адекватно відтворюється в духовній діяльності. За її допомогою людина усвідомлює не тільки межі свого буття, але й намагається подолати їх.