Упродовж кількох століть метою московії є загарбання України й поневолення нашого народу — політично, економічно, ідеологічно, духовно і мовно. Одним із найжорстокіших інструментів реалізації цього плану в ХХ столітті стали цілеспрямовано організовані тричі винищення українців голодом. Умисні злочинні дії Сталіна і його поплічників, якими московсько-радянська влада намагалася упокорити українців, спричинили мільйони смертей у 1932—33 роках внаслідок конфіскації їстівних запасів, до останньої хлібини. Потрібні були десятиліття, щоб світ визнав це геноцидом. Бо правді було складно пробиватися через московську брехню і заборони. У повідомленні урядові Італії Серджо Ґраденіґо, консул цієї країни в Харкові, тоді столиці УРСР, у травні 1933 року писав: «Цейголод штучний і навмисне створений... Наслідком цього лиха буде московська колонізація України, що призведе до зміни її етнічного складу. У близькому майбутньому... ніхто більше не говоритиме про Україну та український народ, про українські проблеми, боУкраїна стане де-факто територією з переважно московитським населенням. Голод вирує й нищить людей. Неможливо збагнути, як світ може залишатися байдужим до такої трагедії...». «Україна молода» друкує спогади двох свідків колективізації і Голодомору н&а Хмельниччині, в селі Тернавка (скорочений виклад). Записані вони понад 10 років тому. Незважаючи на поважний вік, оповідачі Демидюк Ганна Іванівна та Ковальчук Антон Павлович до глибокої старості зберігали добру пам’ять і здоровий глузд. Колективіз&ація і спричинений нею в 1932—33 роках Голодомор відбувалися в Тернавці за такою самою схемою, що й в інших регіонах України.
