Завдання політичної влади — формувати культуру суспільства, забезпечувати гармонійну взаємодію між його інститутами і цим сприяти економічному зростанню та благополуччю. Ефективність втілення у життя політичних рішень залежить від наукової обґрунтованості управління економікою та вміння враховувати реакцію суспільства. Це означає, що політики та вчені повинні спільно вирішувати соціально-економічні проблеми. Метою дослідження є пошук організаційних принципів раціональної взаємодії політики і науки для підвищення ефективності прийняття та інформаційного супроводу політичних рішень у процесі їх реалізації. Обговорено тенденцію до ослаблення взаєморозуміння між наукою і політикою, оскільки вони розглядаються в системах прийняття політичних рішень як різні спільноти з відмінними і навіть взаємовиключними методами. Водночас є певний досвід спільної діяльності політичних та академічних інституцій у межах так званої галузевої науки. Політикам важливо отримати від науки допомогу в подоланні невизначеностей, які для них є прикрою перешкодою і яких вони намагаються позбутися простою «більшістю голосів». Для подолання соціально-економічної невизначеності та підвищення якості прогнозування запропоновано враховувати наявність економічних циклів, що мають прир&одну причину, а також тип інформації (змістовна, фонова і така, що заважає). Можливості участі науки у вирішенні соціально-економічних проблем країни у співпраці з політиками суттєво скорочуються, коли влада починає зменшувати кількість «ступенів сво&боди» національної науки, свободу діяльності вчених юридичними нормами, доцільність яких визначається суб’єктивними міркуваннями політиків. Взаєморозуміння науки і політики у вирішенні соціально-економічних проблем можна досягти шляхом формування інс&титуційних основ науково-політичної взаємодії, що дасть змогу узгоджувати точки зору науковців і політиків, а також цінності та уявлення про благо в процесі розроблення і реалізації державних рішень.
