У статті проаналізовано напрацювання у царині літературознавства, де осмислюється естетика метамодернізму. Дослідники акцентують такі іманентні риси сучасної художньої літератури: повернення до модерністського типу експериментування, реконструювання відкинутих постмодернізмом великих наративів, коливання між різними естетичними палітрами, відкритість, повернення до історії, глибинність, афект і нова щирість. Виокремлення цих домінант сучасного письменства дає підстави стверджувати про «згасання» і вичерпаність постмодернізму та про оприсутнення нового способу наративізації і осмислення реальності, що містить як реалії високого технологічного поступу, так і економічної нестабільності.
