Звичаї та обряди скотарської торгівлі залишаються маловивченими до сих пір, адже об’єктом уваги вітчизняних дослідників ставали лише спорадично. Водночас пропонована тема перегукується з багатьма іншими ділянками традиційної звичаєво-обрядової культури українців. Актуальність цієї розвідки також полягає в тому, що вона побудована на тематичних польових матеріалах з історико-етнографічної Волині, які автор зібрав особисто. Мета статті — описати пов’язані з торгівлею скотарські звичаї та обряди, виявленів селах Дубрівка, Закриниччя, Кожушки, Красуля, Мирославль, Середня, Тернівка Звягельського району Житомирської області. Об’єкт наукових студій — звичаєвість, пов’язана з купівлею та продажем худоби (зокрема, великої рогатої). Предметом дослідження є:звичай давати гроші «на щастя»; звичай «могоричів» у контексті купівлі-продажу свійських тварин; обряди з налигачем або мішком; магічні практики, проведені над придбаною худобиною в новому господарстві; питання добору масті; ритуальні способи купівлі скотини, до яких вдавалися в разі, якщо худоба «не велася». Хронологічні межі дослідження охоплюють другу половину ХІХ — початок ХХІ ст., територіальні межі ?— населені пункти історико-етнографічної Волині. Заразом автор залучив значно ширший порівняльн&ий матеріал. Відповідно, методологія дослідження базується на описовому та порівняльно-історичному методах, а попередньо — на етнографічному компоненті, суть якого полягала в усному опитуванні респондентів за допомогою укладеного заздалегідь тематичн&ого запитальника.
