Розкрито тенденції розвитку психологічного знання в сучасному світі, включаючи Україну, та сподівання покласти край систематичному знищенню українського народу протягом більшості періодів відомої нам історії, що покладає на нинішнє і майбутні покоління українців спільно з іншими морально розвиненими та відвічальними народами відповідальність за здійснення цих очікувань справедливості й захисту людського життя і здоров’я, майна, свободи, честі і гідності, недоторканності і безпеки. Обгрунтовано експертно-психологічні засоби позбавлення російських агресорів можливостей нищення українців тією мірою, якою можлива справедлива компенсація заподіяної шкоди, оскільки однією з цих важливих умов майбутньої безпеки є матеріальне відшкодування московитами заподіяної українцям та громадянам інших, прихильних до України держав, чий життєвий лад був змінений під впливом російської війни, причому як матеріальної, так і морально-психічної шкоди. Відзначено, що повномасштабне російське відшкодування останньої ще не було поставлено за мету ґрунтовного осмислення, досягнення якої багато в чому унеможливить російську агресію в майбутньому. Наголошено на обов’язку справедливості, яким є створення прецеденту пропорційно відплатного вирішення питання про наслідки розв’я&зування війни, яке не може обмежуватись лише нинішнім поколінням росіян, оскільки вчинення будь-якого ґеноциду спричиняє депопуляцію відповідного, в даному випадку українського, народу. Спрогнозовано, що прецедент багатопоколінного відшкодування росі&янами заподіяної шкоди українському народові стане одним з політично-психологічних запобіжників виникнення наміру розв’язання майбутніх воєн так само, як до цього часу уявлення про наслідки ядерної війни на прикладі Хіросіми і Нагасакі поки що утриму&є від застосування людством ядерної зброї. Наведено зміст київської пам’ятки давньоукраїнської юридичної думки початку ХІ століття «Правда Руська», чия чинність поширювалась на Новгородську землю та інші князівства, що не має прототипу, і цим свідчит&ь про власну правову волю, її незалежність в утвердженні права на життя. Аргументовано положення про те, що попередження нинішніх і майбутніх моральних страждань полягає у запровадженні механізмів компенсації заподіяної шкоди в її матеріальному, тобт&о грошовому еквіваленті, що, звісно у поєднанні з кримінальним покаранням воєнних злочинців, являє собою відшкодування, що може певною мірою відновити довіру постраждалих до справедливості як до основної моральної категорії виживання людства і до пер&еконання в тому, що вірогідність повторення страждань значно зменшилась, якщо не зникла цілком, як це вже сталось за наслідками виконання вироків Нюрнберзького трибуналу. Розкрито спрямованість здійснення психологічних експертиз, кожна з яких має охо&плювати ймовірнісні наслідки заподіяної шкоди в онтогенезі, а отже проєктивну оцінку ціложиттєвого функціонування постраждалої особи, що нею може цілковито не усвідомлюватись. У випадку визначення розміру моральної шкоди, заподіяної російським геноци&дом українцям, категорія моральної шкоди стосується збитків і страждань, заподіяних усій українській нації втратою майбутнього найкращих її доньок і синів, серед яких – генії і таланти її майбутнього духовно-інтелектуального розвою. Визначено цільове& значення грошей, утриманих з російської федерації, із її суб’єктів, передовсім із російських злочинців, яке полягає, з одного боку, у вичерпуванні прийдешніх можливостей росіян іти в Україну вбивати та грабувати українців, з іншого – в допомозі особ&ам, які постраждали, тим, що задіюється компенсаційний інструмент оволодіння ними змінюваними життєвими ситуаціями, що частково відновлюють їхню ковітальну рівновагу.
