Руссо в наративах київських філософів-академиків кінця ХІХ – початку ХХ ст. Ця стаття має на меті розкрити семантичну динаміку наративів про Руссо в київській академічній філософії ХІХ – початку ХХ ст. через відокремлення в їх змісті інформаційного шарувід риторичного та виявлення прихованих (неартикульованих) елементів, що визначали як загальний характер оповіді, так і оцінні судження нараторів. На основі архівних першоджерел та друкованих видань (здебільшого бібліографічних раритетів) здійснено історико-філософське дослідження наративів про Жан-Жака Руссо та його філософію виховання, створених і транслюваних професорами Київської духовної академії та Університету Св. Володимира. Памфіл Юркевич, Сильвестр Гогоцький, Маркеллін Олесницький, Микола Маккавейський, Олександр Селіханович, Василь Зеньковський. Зберігаючи майже однакове інформаційне ядро, наративи київських академіків про Руссо суттєво відрізняються за риторикою. Якщо «старше покоління» вдається до філософської критики педагогічних ідей швейцарського мислителя як Чужого, то «молодші», обмежуючись зауваженнями про їхню суперечливість, репрезентують його як Я. Ця відмінність зумовлена як особистісними факторами, так і інституційними умовами розвитку київської академічної філософії, а так&ож змінами загальнополітичної ситуації в період кінця ХІХ – початку ХХ ст.
