У статті представлено дослідження феномену наративів про травму в сучасній українській літературі – на основі творів, присвячених російсько-українській війні. У центрі уваги дослідження – два приклади: медіапроект «Ще один день: воєнні щоденники» та казка Олександра Михеда «Котик, півень, шафа». Мета статті – проаналізувати атрибутивні ознаки оповідання про травматичні події, уточнити визначення поняття «роман-травма», проаналізувати жанрові ознаки оповідання про травматичні події, які виникають у сучасній українській літературі. Результати дослідження та висновки. Художні практики осмислення російсько-української війни формуються в контексті двох течій. Перша тенденція – неореалізм як особливий спосіб відтворення правди травми, хаосу війни, документалістики та вражаючих фактів. Друга тенденція — зображення принципових змін особистості героїв. Це актуалізує жанр роману-травми в сучасній українській літературі. Жанр роману-травми можна описати як розповідь про події до, під час або після травматичних подій (війна, міграція, руйнування сімей, насильство, геноцид тощо). У таких творах розповідається історія персонажа як свідка чи жертви травматичних подій, а екзистенційний конфлікт між життям і смертю описується завдяки принципам автонаративу, сімей&ної історії, фрагментарного наративу тощо. особливий тип розуміння травматичної події – у момент Катастрофи, коли криза ідентичності героїв показана як подолання мовчання та створення індивідуальної історії, вписаної в історію колективу. На появу так&их проектів, як «Ще один день: воєнні щоденники», терапевтична історія-казка «Кіт, півень, шафа» вплинули позалітературні чинники, зокрема засоби масової інформації, що зумовлює їхню типологічну своєрідність: вони поєднують колективний досвід травми &з індивідуальними історіями про зміну ідентичності та подолання наслідків травматичного досвіду, формування мови перемоги.
The article presents a study of the phenomenon of narratives about trauma in modern Ukrainian literature - based on works devo&ted to the Russian-Ukrainian war. The focus of the study is on two examples: the media project "Another Day: War Diaries" and Oleksandr Mykhed"s fairy tale "Cat, Rooster, Cupboard". The purpose of the article is to analyze the attributive features of& a story about traumatic events, to clarify the definition of a "trauma novel", and to analyze the genre features of a story about traumatic events that appear in modern Ukrainian literature. Research results and conclusions. Artistic practices of un&derstanding the Russian-Ukrainian war are formed in the context of two trends. The first tendency is neorealism as a special way to reproduce the truth of trauma, the chaos of war, documentary, and impressive facts. The second tendency is to depict f&undamental changes in the identity of the characters. This actualizes the trauma novel genre in modern Ukrainian literature. The genre of the trauma novel can be described as a story about the events before, during, or after traumatic events (war, mi&gration, family destruction, violence, genocide, etc.). In such works, the story of the character as a witness or victim of traumatic events is told, and the existential conflict between life and death is described thanks to the principles of self-na&rrative, family history, fragmentary narrative, etc. This is a special type of understanding of a traumatic event - at the moment of the Catastrophe when the identity crisis of the characters is shown as overcoming silence and creating an individual &story inscribed in the collective history. The emergence of such projects as "One more day: war diaries", and the therapeutic story-tale "Cat, Rooster, Cupboard" was influenced by extra-literary factors, in particular mass media, and this determines &their typological originality: they combine the collective experience of trauma with individual stories about changing identity and overcoming the consequences of traumatic experiences, forming the language of victory.
