Історичний факт – Тарас Григорович Шевченко розлютився на свого друга, який погнав слугу в заметіль і тріскучий мороз віднести нетермінову записочку Шевченкові. Бо, як скаже поетеса ХХ століття: І якби на те моя воля, написала б я скрізь курсивами: – Так багато на світі горя, люди, будьте взаємно красивими Убієнна Анастасія Григорівна не була ні сестрою Кобзаря, ні стовповою дворянкою - була простою селянкою, але відомі Шевченківські лавреати могли б її врятувати… Та попіл страдниці стукає в моє серцевже багато літ. Біженці, біженці… Ще не забули ми страждань чорнобильських біженців, а вже накрила нашу країну нова хвиля - ні, не хвиля, а цунамі біженців. Як же це страшно - з чиєїсь злої волі відриваєшся від свого Всесвіту і летиш, як березове насіннячко, невідомо куди…
