"Дивись під ноги! Уважніше дивись під ноги! Дивись під ноги, а то впадеш!" - кому з нас у різних варіаціях (і хіба тільки в дитинстві?) не доводилось чути ці вказівки, поради, побажання? Неусвідомлено, непомітно, але суттєво, а іноді й визначально вмонтовують люди парадигму свого духовного всесвіту в якнайчастіше буденну й одноманітну систему координат земного життя, чи просто існування. Але на відміну від тих, хто уважно дивиться на землю, оминаючи вибоїни, байраки, камінці та калюжі під ногами або надорогах життя, крокуючи, чимчикуючи чи шкандибаючи надійними, уторованими попередниками доріжками, шляхами, стежинками, є інші… Саме до таких, "інших", я долучила Сергія Мартинюка з першої нашої зустрічі. Тоді, майже нічого про нього не знаю чи, прочитала запрошення від "друга пофейсбуку" на презентацію нової книги.
