Зійшов нарешті з високої трибуни пам’ятника в рідному селі Русові, де його поставили так високо, що й не всяка птиця долетить навіть до середини, аби міг споглядати на соціалістичні перетворення рідного села під мудрим керівництвом рідної партії та уряду, та щоб до нього на таку висоту не долітали скарги односельців на щасливе й заможне життя в колгоспі-мільйонері його імені… Зійшов з трохи нижчої трибуни перед будинком Наукової бібліотеки його імені НАН України, але відгородженої від людей височенним парканом, який не годен перескочити не тільки звичайний мешканець княжого міста Львова, але навіть олімпійський чемпіон…
