У статті простежено використання засобів фольклорної поетики в літературних пам’ятках XVI–XVIII ст., написаних у формі «ляментів»-плачів. Показано генетичний зв’язок художніх творів барокової епохи з народними похоронними голосіннями, піснями-плачами і думами. З’ясовано мотиви народної поховальної творчості, що знайшли вияв у художній структурі «ляментів», спорідненість цих творів із народними думами. До аналізу залучено найбільш показові, переважно малодосліджені українські літературні пам’ятки барокової епохи.
