Попри наявність Конвенції ООН про боротьбу з фінансуванням тероризму, тероризм залишається доволі розмитим поняттям. Для одних це сепаратисти та терористи, для інших вони постають нібито "борцями за свободу". У національному праві особа визнається терористом за рішенням суду або висловленою позицією політичного суб?єкта, коли після вибуху офіційна влада визнає цю подію терактом. У міжнародному праві терорист отримує свій статус після того, як терористом його назве суб?єкт міжнародного права. Подібний підхід, за логікою, має застосовуватися не тільки до осіб та організацій, а й до окремих держав. Метою статті є з?ясування перспектив появи у міжнародному праві категорії "держава-терорист". Для її досягнення використано наукові методи: історико-правовий, системного аналізу, порівняння, узагальнення. Автором встановлено, що у міжнародному праві поняття тероризму у його "чистому вигляді" досі не сформульовано. Немає офіційного статусу і не використовується в документах ООН термін "держава-терорист", що ускладнює кваліфікацію якихось дій як міжнародного тероризму. У статті виокремлено ключові ознаки державного тероризму: глобальна мета вплинути на регіональні або світові політичні процеси; спрямованість терористичного акту на громадян або те&риторію іншої держави; прямий зв?язок виконавців терористичного акту з його організаторами – вищим військово-політичним керівництвом країни. Зроблено висновок, що для закріплення у міжнародному праві терміну "держава-терорист" спочатку необхідно вив&ести та закріпити термін "міжнародний тероризм", включити категорію цих злочинів до Римського статуту, надавши таким чином Міжнародному кримінальному суду відповідну юрисдикцію на розгляд зазначених справ і лише потім переходити до визначення та зак&ріплення в актах міжнародного права статусу "держава-терорист".
