Ancient Greek subjects preserve their relevance in our times through their timeless, profound and comprehensive consideration of the human soul and interpersonal relations, which remain unchanged throughout the centuries in accordance with human nature.Euripides" tragedy Iphigenia in Aulis has not been exploited often by later writers and film makers who have focused mainly on the murder of the King of Mycenae, Agamemnon, and the destiny of the dynasty of the Atreidae in accordance with Aeschylus" trilogy. Nevertheless, one of the main reasons for the murder of Agamemnon by his wife Clytemnestra is his sacrifice of their daughter Iphigenia, the story of which is told by Euripides in his tragedies Iphigenia in Aulis and Iphigenia in Tauris. In Yorgos Lanthimos" film The Killing of a Sacred Deer (2017) the main character Steven, just like Agamemnon, is informed of the will of the gods who demand sacrifice to be given. The carefully considered reasons which led Agamemnon and Steven to face an inevitable choice highlight their common character features, with hubris the decisive one among them. Comparison of the texts under analysis shows that acceptance of the inevitability of the situation by the families of the main characters develops through the& classical stages from denial to understanding that nothing else depends on them. And while in Euripides" tragedy the plot device of a "deus ex machina" is exploited, as the gods are satisfied with the acceptance of the inevitability of sacrifice, in& the film one of the members of the family actually dies in order for order to be restored, because a murder presupposes atonement through the blood of another. This reception of Euripides" tragedy is of particular interest because Yorgos Lanthimos i&s Greek by origin who at a certain moment of his career decided to move away from his native Greek space and start creating films for a more general Western audience. This paper analyses how, in this post-modernist multimodal film text expressive mea&ns from Ancient Greek theatre are combined with elements of modern cinema.
Античні сюжети не втрачають актуальності й нині завдяки своєму позачасовому глибинному та всеохопному розбору людської душі і стосунків між людьми, які впродовж століть залиш&аються незмінними, бо така людська природа. До трагедії Еврипіда "Іфігенія в Авліді" пізніші митці зверталися нечасто, фокусуючись переважно на вбивстві мікенського царя Агамемнона та долі династії Атридів відповідно до трилогії Есхіла. Тим не менш о&днією з основних причин вбивства Агамемнона його дружиною Клітемнестрою якраз і є принесення ним у жертву їхньої дочки Іфігенії, історію якої розказує Еврипід у своїх трагедіях "Іфігенія в Авліді" та "Іфігенія в Тавриді". У фільмі Йоргоса Лантимоса "&Убивство священного оленя" (2017) головний герой Стівен подібно до Агамемнона дізнається про волю богів, які вимагають принесення жертви. Розглянуті причини, через які Агамемнон і Стівен постають перед неминучим вибором, вказують на їхні подібні риси& характеру, вирішальною з яких є зарозумілість. Порівняння текстів показує, що процес прийняття факту неминучості для родин героїв проходить класичні фази від заперечення до усвідомлення, що від них уже нічого не залежить. І якщо у трагедії Еврипіда &активовано прийом "бога з машини", оскільки для богів достатньо самого факту усвідомлення та прийняття неминучості жертви, то у фільмі один із членів сім"ї помирає, оскільки має бути відновлений порядок і у відповідь на вбивство має пролитися кров ін&шої людини. Особливо цікавою ця рецепція трагедії Еврипіда є тому, що Йоргос Лантимос грек за походженням, але в певний момент своєї кар"єри він вирішив відступити від грецького простору і почав створювати фільми саме для західної аудиторії. У цій ро&звідці розглядається як у цьому постмодерністському мультимодальному кіно-тексті поєднано експресивні засоби, якими послуговувався давньогрецький театр, із елементами сучасного кіно. Зокрема, невизначеність щодо часу та простору і дія вищих сил, яка &
