Сприйняття літературного горору постійно змінюється й еволюціонує, пропонуючи більш проникливі та складні моделі концептуалізації жанру. Як слушно зазначає один із теоретиків жанру Девід Гартвелл у праці "Спуск до темряви: еволюція горору" (The Dark Descent: The Evolution of Horror, 2001), сучасний горор досяг тієї точки розвитку, коли ми врешті можемо сповна оцінити його досягнення. У літературознавстві критичні праці, присвячені горору, почали з"являтися у 1920-х рр., відтоді було запропоновано різнівизначення жанру. Теорія горору оперує і понятійними словосполученнями, як-от "темне фентезі", "таємнича історія", "історія жахів", "готична історія", "історія про надприродне" тощо, які часто використовують як синонімічні. Як наслідок, виникла потреба прояснити дефініцію горору щонайменше в тих студіях, у яких теоретична складова є значущою. Більшість дослідників сходиться на тому, що основна особливість і риса, яка істотно відрізняє жанр літератури жахів від інших, - це створення в текстовій тканині певного настрою. За словами видатного літературознавця Джона Каддона, горор "шокує", "лякає", "викликає почуття огиди або ненависті" (The Penguin Dictionary of Literary Terms and Literary Theory, 2014). Цьому твердженню суголосить висновок Дугласа Він&ера, який у вступі до антології "Стародавнє зло" (Prime Evil, 1989) зауважує, що горор є не лише жанром, але й емоцією. Відтак важливо з"ясувати засоби конструювання емоції жаху на рівні композиції, у сюжетній механіці та характерології й визначити х&арактерні мовно-стильові особливості горор-текстів. Присвячена теоретичним аспектам горор-жанру і формулює його атрибутивні ознаки у проблемному полі літературознавства. Ми проаналізували визначення поняття горору в діахронії та синхронії в різних ди&сциплінах і запропонували ту дефініцію, яка може застосовуватися у вивченні сучасних літературних жахів.
The theorizing of literary horror is characterized by constant change, and as it evolves it provides more insightful models of interpretation. A&s David Hartwell, one of the key theorists in the field, states in "The Dark Descent: The Evolution of Horror" (2001), horror has reached that point of development where we can finally appreciate its achievements. In literary criticism, scholarships &devoted to the horror genre began to appear as early as the 1920s. Since then critical thought has been dealing with disagreements regarding its definition. In particular, the theory of horror operates such terms as "dark fantasy", "mystery story", "&horror story", "gothic story", "story about the supernatural" and others, and they are often used as synonyms. Consequently, there is a need to clarify the definition of horror and its collocations, at least in those studies which have a theoretical &component as a key one. While the definition of horror is still a matter of discussion, there is a consensus view on the genre"s key distinctive feature: creating a certain mood throughout the textual tissue. Particularly, a famous literary scholar J&ohn Cuddon claims that horror "shocks", "frightens", "induces a feeling of repulsion or loathing" (The Penguin Dictionary of Literary Terms and Literary Theory, 2014). Douglas E. Winter concurs with this statement while affirming in his introduction &to the anthology "Prime Evil" (1989) that horror is not only a genre but an emotion. Hence, it is critical to identify the ways in which the emotion of horror is constructed in composition, plot mechanics and characterization, as well as outline spec&ific linguistic and stylistic features of horror texts. This paper deals with the theoretical aspects of horror as it aims to refine its attributive features within the interest of literary criticism. We analyzed a variety of definitions of horror ac&ross various disciplines, in diachrony and synchrony, and proposed a definition that can be appropriated in literary horror studies.
