Війни, окупаційні режими та всі інші форми політичного насильства мають багатовимірний та сингулярний вплив на усі сторони людської життєдіяльності. У просторово-часовому вимірі об"єктами першочергового захоплення під час військових інтервенцій завж ди є міста. Концепція урбіциду як специфічної насильницької політики проти міст виокремлює прямі чи опосередковані деструктивні наслідки для фізичної, просторової структури міста, міського досвіду і міської ідентичності. Стаття присвячена аналізу змін у функціонуванні м. Херсон і повсякденних практиках його населення, спрямованих на виживання під час окупації. Визначено, що впродовж окупації до міста було застосовано один із "м"яких" сценаріїв непрямого урбіциду з вибірковим терором населення та економічним занепадом міста. Постокупаційний урбіцид має вже всі ознаки більш жорсткої моделі прямого урбіциду через постійні обстріли міста, численні пошкодження інфраструктури, подальше погіршення демографічної структури і психо-емоційного стану містян. У числі ключових викликів співіснування містян з окупантами виділено: 1) мілітаризація міського простору та повсюдне відчуття безправності з кричущими порушеннями прав людини; 2) відсутність доставки гуманітарних вантажів, припинення діяльності місцевого бізн&есу, банківської системи і введення в обіг російського рубля; 3) ліквідація систем доступу до українського зв"язку і ЗМІ, окупація інформаційного простору і трансформація міської ідентичності; 4) масовий виїзд населення з окупованого міста. У процес&і дослідження узагальнено стратегії реагування населення на виклики воєнного часу і окупаційного режиму. Під впливом обмежень режиму воєнної окупації населення міста актуалізувало та виробило специфічні безпекові, адаптаційні, альтруїстичні, комуніка&ційно- інфраструктурні повсякденні практики. В стані активної фази бойових дій під час сучасного широкомасштабної військової інтервенції росії, саме така трансформація повсяк денних практик населення стала підґрунтям механізмів виживання, підтримки м&орального духу та забезпечення громадянського опору.
Wars, occupation regimes, and all other forms of p olitical violence have a multidimensional and singular impac t on all asp ec t s of human life. In the spatial and temp oral dimension, cities& are always the primar y target s of militar y inter ventions. The concept of urbicide as a sp ecif ic violent p olic y against cities identif ies direc t or indirec t destructive consequences for the physical and spatial structure of the city, urban& experience, and urban identity. The ar ticle analy zes the changes in the func tioning of K herson and the ever yday prac tices of it s p opulation aimed at surviving the occupation. It is determined that during the occupation, one of the "soft" sce&narios of indirect urbicide was applied to the city with selective terror of the population and economic decline of the city. The post-occupation urbicide has all the signs of a more severe model of direct urbicide due to the constant shelling of the& city, numerous damages to infrastruc ture, and fur ther deterioration of the demographic struc ture and ps ycho - emotional state of the city"s residents. The coexistence of citizens with the occupiers has been identified as one of the key challenge&s: 1) the militarization of urban space and a widespread sense of disenfranchisement with blatant human rights violations; 2) the absence of humanitarian aid deliveries, the cessation of local business, the bank ing s ystem, and the introduc tion of &the Russian ruble; 3) the elimination of access to Ukrainian communications and media, the occupation of the information space, and the transformation of urban identity; 4) the massive departure of the population from the occupied city. The study sum&marizes the strategies of the population"s response to the challenges of wartime and the occupation regime. Under the inf luence of the restric tions of the militar y occupation regime, the cit y "s p opulation has actualized and developed specific s&
