Comparative analysis of semiotic approaches to the notion of textual communication between an author and a reader (A.J. Greimas, F. Rastier, J. Kristeva)
Компаративний аналіз семіотичних підходів щодо поняття текстуальної комунікації між автором та читачем (А.Ж. Греймас, Ф. Растьє, Ю. Кристєва).
This article concentrates on a couple of semiotic approaches working out, on the one hand, the mediated character of reducing interpretative trajectories to the actual translation into the language of narratives (A. J. Greimas) or the language of textuality (F. Rastier), and, on the other, the direct, apparently unmediated passage to the visceral physicality ofthe verbal signifying system, which make semantic and syntactic components perfunctory to interpretation in a way (J. Kristeva). Greimassian universal narrative grammar dismantles signifying units, navigating in the network of narrative utterances. Rastier"s approach structures textual artifacts by unearthing semantic constituents crucial for semiotic analysis. Kristeva examines what is behind the curtain instead of sorting out the significance of the text"s content as a special category and the possibility of procedure allowing its interpretation. These three authors are compared in the context of two approaches that come to grips with the author/reader pair.
Увагу сконцентровано на кількох семіотичних підходах, що дають раду, з одного боку, опосе&редкованому характеру редукції інтерпретативних траєкторій до перекладу на мову наративів (А.Ж. Греймас) чи на мову текстуальності (Ф. Растьє), а, з іншого боку, прямій безпосередній доріжці, яка веде до пронизливої фізичності вербальних систем означ&ення, які роблять семантичні та синтаксичні компоненти в певному сенсі незначущими щодо інтерпретації (Ю. Кристєва). Допомагаючи орієнтуватися в мережі наративних виразів, універсальна наративна граматика А.Ж. Греймаса здійснює розбір одиниць означен&ня на частини. Ф. Раcтьє наближається до структур текстуальних артефактів шляхом розкопування семантичних складників, які є важливими для семіотичного аналізу. Замість з"ясувати значливість змісту тексту як окремої категорії та можливості процедури, &що дозволяє його інтерпретацію, Ю. Кристєва досліджує залаштуння. Порівнюються три автори в контексті двох підходів, які так чи інакше ладять із діадою автор / читач.
