Мiж більшовиками, денiкiнцями та поляками. Літо 1919 року в історії боротьби українського народу за незалежність і державність видалося спекотним. У червні 1919 року Українська галицька армія (УГА), в складі якої налічувалося до 25 тисяч вояків, під часнаступальної операції примусила до відступу 40-тисячну польську армію. На жаль, УГА банально не вистачило зброї та боєприпасів для подальшого розвинення наступу. 28 червня польська армія зламала український фронт. Ці воєнні події отримали назву Чортківської офензиви. Ще більш суттєвою загрозою був наступ більшовицької армії в тилу УГА. 5 липня командувачем УГА замість генерала Олександра Греківа став Мирон Тарнавський. 8 липня у Борщеві з метою переговорів зустрілися директор Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) Євген Петрушевич і голова Директорії Української Народної Республіки (УНР) Симон Петлюра. Під час переговорів було прийнято болісне, але багатообіцяюче рішення про перехід УГА та уряду ЗУНР на Східну Україну. 16 липня УГА перейшла річку Збруч і невдовзі в районі Кам’янця-Подільського об’єдналася з Наддніпрянською армією УНР. Обидві українські армії чисельністю до 85 тисяч вояків розпочали спільні дії проти більшовиків.
