Сергій Мартинюк свої книги «Горджусь, що я українець», «Народжені перемагати», «Того, хто йде, важко спинити», «Маю честь бути українцем» подарував мені кілька років тому. Я читав їх неспішно, в перервах між нагальними роботами. Кожну з цих своїх книг Сергій Мартинюк супроводжував автографом – дружнім зверненням до мене як читача: «Друже! Справжня честь свідків не потребує!», «Друже! Якщо не хочеш жити в темряві, запали вогник правди про Україну!», «Друже! Бути Українцем, не соромно. Соромно цим не пишатися!», «Друже! Нам треба робити культ Українця!». У цих зверненнях до читача вичитується ідейно-світоглядна позиція автора, формування якої прослідковується у його творах, передусім у бібліографічних нарисах книги «Того, хто йде, важко спинити» та в книзі «Маю честь бути Українцем».
