Український правлячий клас являє собою неоднорідне і доволі своєрідне явище. Річ не в тім, що всередині політичного класу немає "вічних" друзів та ворогів, і не в тому, що ідеологічне підґрунтя членів політичного класу є доволі розмитим, і навіть не в тому, що політичний клас сповідує "ідеологічний плюралізм". А річ у тім, що головним завданням правлячого класу є збереження влади за будь-яких обставин, незважаючи на внутрішньополітичні чи зовнішньополітичні міркування. Загалом, правлячий клас являє собою вищі соціальні прошарки, які мають атрибути впливу на суспільство, зосередили у своїх руках реальну владу або прагнуть до неї у головних (ідеологічній, політичній, економічній, зовнішньоекономічній та інших) сферах життєдіяльності держави. Правлячий клас утворюють ті члени суспільства, які технологічно спроможні приймати рішення щодо стратегії і тактики розвитку країни – політичний клас, у т. ч. опозиція, фінансово-промислові кола, депутатський корпус, управлінсько-адміністративний істеблішмент, "еліта" судової влади, дипломатична й військова еліти, лідери політичних партій та громадських рухів, найбільш авторитетні інтелектуали, такі як керівники впливових політологічних центрів, фондів, політтехнологи, політичні журналісти тощо. Тобто всі, хто &не тільки причетний до управління державою і суспільством, а й здатний визначати їхню долю. Проте слід констатувати відсутність в Україні достатньо компетентної правлячої еліти: та, що утворилася з приходом незалежності, виявилася неспроможною формув&ати цілі та вирішувати загальнодержавні завдання.
Для перевірки можливості замовлення цієї складової частини перейдіть на головний документ!
