У статті в когнітивному аспекті проаналізовано художні і публіцистичні тексти 2022 — початку 2023 рр. у проекції на їхню природу як лінгвоментальних «зліпків» сьогоденної об’єктивної реальности й мовної свідомости українців. Констатовано, що в умовах російської агресії оцінки «свого» і «чужого» різко поляризовані: мовоопис «свого» відбувається в координатах героїзації (позитивний полюс аксіології), натомість щодо «чужого» максимально актуалізовано мовну стратегію дегуманізації (негативний полюс аксіології). Потенційно нейтральну семантичну зону «інший», позиціоновану як проміжну ланку між «своїм» і «чужим», у текстах періоду війни нівельовано, стерто. Продемонстровано протиставлення оцінок «свого» і «чужого» в тематичних сегментах «мова», «простір», «соціум».
