Тема використання державних грошей наразі актуальна як ніколи, водночас вона завжди була в полі зору політиків і громадських активістів. Особливо коли коштів мало в одному важливому місці та багато — в іншому. І от зараз тема загострилась у контексті потреб ЗСУ. Чимало обурливих історій вилазить на поверхню про те, як місцеві бюджети закопують мільярди гривень в асфальт, бруківку, стадіони, бігові доріжки, нержавіючі стовпчики, фонтани, дерева, клумби, автоматичні поливи, барабани, тощо. І благоустрій та озеленення територій у таких масштабах, ніби це мирний час, немає війни і немає потреб армії, — не може не обурювати. Таке враження, що місцева влада здебільшого особливо не переймається тим, що відбувається на фронті. І ми всі знаємо, як бійці самі нерідко збирають гроші на рації, аптечки та інше найнеобхідніше. До речі, знову актуальне питання дефіциту аптечок. Бо досі Міністерство оборони не організувало їх виробництво чи закупівлю. Не кажучи вже про патрони, снаряди, котрі досі у дефіциті. Фахівці стверджують, що наша потреба у снарядах щоденно становить 5 тис. одиниць. А, скажімо, Німеччина поставляє нам одноразовою партією 3 тис. патронів. У нас дефіцит снарядів. А водночас на місцеві закупівлі витрачається 2 млрд гривень щоденно. Експерти &підрахували, що якби бюджети всіх рівнів усього 20 днів не пускали на вітер і зібрали 40 мільярдів гривень, а це близько 1 мільярда доларів, то можна було б побудувати завод для виробництва патронів, снарядів, безпілотників, чого завгодно. Тим часом &у суспільстві тривають дискусії, де брати гроші, хоча понад рік тому просунута громадськість почала пропонувати вирішення цієї проблеми, але і центральна, й місцева влада реагує напрочуд загальмовано.
