І напередодні липневого саміту НАТО у Вільнюсі, й у дні, коли він проходив, ще гостріше почало точити не дуже приємне враження щодо впливових персон цього світу. Що вища міжнародна соціальна сходинка, тим цинічніший і вишуканіший рівень та ступінь брехні й маніпуляцій. А коли починають розплутуватись декотрі політичні клубки, то стає ще очевидніше, як у цьому всьому павутинні сплелись інтригани. І всьому світу стає зрозуміло: так жити не можна. Напевне, сьогоднішні керівники впливових держав, котрі заблокували наше членство в Альянсі, самі ще не усвідомлюють: після 12 липня 2023 року і в їхніх політичних долях починаються серйозні злами. Можливо, це ще не буде відчутно в перші тижні. Але вони свого випробування і здачі іспиту Україною для переходу на вищий цивілізаційний рівень не пройшли. Так і не зрозуміли, що звільнення усієї території України за відкритої, потужної, концентрованої, задекларованої членством НАТО підтримки зможе вирішити проблему воєн на всій планеті. Таким же незрозумілим є і їхній слід в історії. Причина такого колективного міжнародного психозу — боягузтва перших персон — банальна: наразі у світі немає сильних лідерів на зразок Уїнстона Черчилля, Рональда Рейгана, Маргарет Тетчер, котрі взяли б на себе політичну відповідальні&сть і надали такий необхідний Україні статус. І це бачить не лише Україна, а й увесь світ. Але саме нам це найболючіше відчувати, тримати удар і саме нам доводиться працювати з тим, що є. А є не дуже приємні історії, підкилимні ігри з агресором, наві&ть при тому, що апріорі його нікчемне існування, його схиблені вчинки, поведінка загрожують усьому світу, а не лише Україні.
