Весілля як форма обрядово-ритуального «entertainment» в роботах українських художників ХХ–ХХІ століття Ф. Кричевського, О. Кульчицької, М. Примаченко, Г. Акішиної, І. Вербицького, Г. Галаганова, М. Гуйди, І. Ілько та інших, займало особливе місце, не лише як обряд в системі сімейної обрядовості, а й як один із елементів збереження національного культурного коду, засіб трансляції і збереження українських народних традицій. У роботах, виконаних ц стилі примітивізму, реалізму, соцреалізму, віддзеркалюється весільні обряди як динамічне видовище, які несуть в собі магічний тип мислення, поєднуючи судини індивідуальної самосвідомості та колективного безсвідомого, зберігаючи народні традиції Галичини, Прикарпаття й Гуцульщини, які надбані численими поколіннями українців. Весілля як форма обрядово-ритуального «entertainment» виступає не тільки як сюжетна тематика в образотворчому мистецтві України ХХ–ХХІ століття, художні виставки, art-проєкти, присвячені весільній тематиці в образотворчому мистецтві, самі виступають як «entertainment», оскільки супроводжуються відповідним перфомансом, який несе історичне змістовне навантаження відтворення українських національних традицій. Прикладом є виставка М.Онацька «Весілля на Полтавщині», яка супроводжувалась інте&рактивною презентацію фрагменту весільного ритуалу за участі народного ансамблю української музики «Роксоланія».
З 31.12.2014 по 01.03.2015 Наукова бібліотека читачів не обслуговує.
