Роман "Музей живого письменника" (1994) - сповнене іронії й самоіронії побутописання людини інтелектуальної праці, змушеної виживати в нових реаліях. В. Дрозд – чи не перший, хто зреагував художнім словом на колізії ринкової економіки й на ті катастрофічні зміни в свідомості людини, яку вир перемін втягнув у зміну політико-соціальної й економічної моделі українського буття.
