У підсумковій статті – “Що зберегла пісня” – розглядаються загальні тенденції розвитку сучасної української поезії в її багатогранності. Безумовно, традиції П.Тичини, М.Рильського, М.Бажана, В.Сосюри, А.Малишка, Л.Первомайського, І.Муратова, В.Мисика, П.Дорошка, Б.Тена, С.Голованівського запліднювали літературу (поезію) останніх десятиліть ХХ ст., наголошує автор. Життєва і творча біографія наших батьків у літературі доводить, що існує нерозривний зв’язок між щоденною поведінкою митця і його творчістю,між етичними й естетичними принципами. Сприйняття поезії – то звернення до глибин і висот людського духу, котрих ти сам повинен сягати, якщо ведеш про них мову. Завдання нелегке. Отож, треба пам’ятати: не тільки “Po ta semper tiro.” Дослідник поезії, тай узагалі літератури, — теж завжди учень. Свіжість, оригінальність і широта думки – ключ до глибшого розуміння тематичного, жанрового й художнього багатства української літератури ХІХ ст., загальних тенденцій її розвитку у ХХ ст. Національно-патріотичнімотиви творчості українських письменників варто розглядати як “Дороговказ на віки” наступним поколінням.
Для перевірки можливості замовлення цієї складової частини перейдіть на головний документ!
