Еволюція засобів творення сатири та іронії у творчості М. Кропивницького та Ю. Винничука (на матеріалі твору М. Кропивницького "По ревізії" та роману Ю. Винничука "Мальва Ланда")
Розглянуто особливості використання комічного, а саме: іронії та сатири в драматичному етюді М. Кропивницького "По ревізії" та романі Ю. Винничука "Мальва Ланда". Проаналізовано художні засоби створення комічного ефекту та простежено їх еволюцію. Визначено, що М. Кропивницький у своєму етюді "По ревізії" моделює суперечності за принципом оксюморону, використовує асоціативну іронію, звуковий метатезис, доводить певні моменти в творі до ситуативного абсурду. Натомість у художньому арсеналі Ю. Винничука наявні такі новаторські засоби, як лексичні алогізми, оказіональні новоутворення, нісенітниці та абсурдні історії, засоби комічної модальності стереотипних виразів. Виявлено, що обидва письменники найчастіше вдаються у своїх творах саме до складного комізму, який спонукає читача до аналізу і роздумів.
The article considers the peculiarities of using comic, namely irony and satire, in M. Kropyvnytsky"s dramatic sketch "For revision" and the novel by Y. Vinnychuk "Malva Landa". There were analyzed the me ans of creating a comic effect are used in these works of art, and traced thei r evolution. It is determined that M. Kropyvnytsky in his sketch "For re vision" modelled contradictions on the prin&ciple of oxymoron, used associativ e irony, sound metathes is, lead certain moments in the work to the situational abs urd, trying to expose the most disgusting aspects of country life of that time. Inst ead, Y. Vynnychuk us es & a wider range of means of modeling irony and satire in th e novel "Malva Landa". In the artistic arsenal of the modern writer we find such innovative tools as lexical alogisms, occasional neologisms, nonsense a&nd absurd stories, means of comic modality of stereotypical expressions. t is noted t hat the modern author throughout the work plays a game with a reader on many levels – semantic, subtextual and linguistic. Sem&antic and linguistic game is manifested in various means: from undisguised irony in reflecting concerning current policy, art, work of government officials, etc. to different species of pun based on s ound similarity and etym&ological play on words, words, on hidden or obvious absurdity, illo gical combination of meanings. It is found that both writers used mainly a co mplex comedy in their works, that encourages a reader to analyze and refle&ct, and the traditional use of mean of irony and satire in their works is the result of national identity and similar attitude to the problems of indifference and inaction of o fficials, thoughtless su bmission of people to those who a& priori cannot benefit society. The differences concentrated in the plane of the difference between literary directio ns and artists" gene ral stylistic manners.
