У статті досліджено шляхи становлення акцентуаційної варіантності прислівників в українській літературній мові XIX–XXI ст. із увагою до походження та історії функціонування окремих із них. Показано, що сучасне подвійне наголошування в деяких складних прислівниках зумовлене тим, що впродовж століть у східноукраїнському і західноукраїнському варіантах української літературної мови по-різному логічно виокремлювали одну зі складових частин. Звернено увагу на спільні й відмінні риси в західноукраїнському тасхідноукраїнському варіантах наголошування деяких прислівників, показано, як ці відмінності були зафіксовані в лексикографічних працях XIX ст., в окремих випадках – в акцентованих текстах XVIII ст. і словниках XVII ст. Діалектні форми також відбивають різні етапи процесу виникнення подвійного наголошування в усному мовленні. На прикладі текстів Т. Шевченка було виявлено, що в мовленні поета переважало наголошування прислівників, притаманне його рідному середньонаддніпрянському говору. Розглянуто фіксацію лексикографічними джерелами другої половини XX ст. – початку XXI ст. груп прислівників, які можуть мати наголос і на корені, і на префіксі. Словники XIX ст. засвідчували в цих прислівниках переважно кореневий наголос (лише в окремих випадках – акце&нт на префіксі на- чи подвійне наголошування). Показано, що відтягування наголосу на префікс має історичне підґрунтя. У словниках XX–XXI ст. не завжди послідовно зафіксована акцентуаційна варіантність деяких прислівників, що відбиває мовну практику п&евного часу, лінгвістичні уявлення, уподобання, а часом і вагання укладачів орфоепічних і тлумачних словників. Нині є підстави говорити про певну неусталеність наголосу в окремих прислівниках. Доведено, що акцентуаційні варіанти прислівників у сучасн&ій українській літературній мові постали як наслідок тривалого історичного розвитку, де мали місце і взаємодія діалектів, і аналогія.
The article elucidates the accent variation of adverbs in Standard Ukrainian of the 19th
-21st c. with special att&ention to their origin and usage history. The author demonstrates that some composite adverbs have two accent variants due to centuryold differences in their accentuation in the West and East variants of Standard Ukrainian. Taking into account simila&r and different features of some adverbs’ accentuation in East and West Ukrainian, she shows how these differences were registered in 19th c. dictionaries, and, occasionally, in 18th с. accented texts as well as 17th c. dictionaries. Dialect texts, t&oo, demonstrate various stages of dual accentuation emergence in oral speech. Her analysis of T. Shevchenko’s poems determined that in his idiolect, adverb accentuation prevails of his native Middle-Dnieper dialect. The author discusses how groups of& adverbs with variant prefix/root stress were treated by lexicographers in the 2nd half of the 20th c.–the early 21st c. In 19th c. dictionaries, they mostly have a root stress, and rarely a stress on the prefix на- or dual accentuation. The recessiv&e prefix stress is shown to be historically determined. Due to contemporary usage, linguists’ opinions, and personal preferences and uncertainties of pronouncing and monolingual dictionaries compilers, 20th
-21st dictionaries are not always consiste&nt in registering accent variants of some adverbs. Now some adverbs lack fixed accentuation. The author proves that accent variants of Modern Standard Ukrainian adverbs are results of lengthy historic evolution featuring both dialect interaction and &analogy influence.
