Становлення поля візуальних досліджень є результатом рефлексії над досвідом кризи не лише ло- гоцентричного, але й лінгвістичного поворотів у області культурних досліджень, а також кризи переви- робництва самих образів, яка по требує напрацювання інших підходів та критеріїв у виробництві та споживанні відео - продукції. Методологічною настановою даного поля дослідження є не просто екстра- поляція методів дослідження високої культури в сферу повсякденності, але вивчення "сили образу" , зок- рема тих технік візуалізації попередньо не - візуального (наприклад, не самих речей, а відносин між реча- ми, наукових даних, програмного забезпечення та інш.), які пропонує сучасна культура як нові об"єкти бачення. Візуальний поворот став результатом зсу ву у сфері проблематизації гуманітарних дослі- джень, який фіксує не лише інтерес до візуальних джерел наукового пізнання, але й специфіки методів та методик дослідження будь - яких культурних феноменів, а також критики абсолютизації методів дослі- дження тексто вих джерел. Письмо визначається як візуальна практика у її зв"язку з іншими. В цьому контексті обґрунтовується візуальність як новий культурний феномен в логіці де - диференціації куль- тури (зокрема образу та тексту), а також окремий предмет науко&вого дослідж ення. Визначається місце візуальної культури в структурі візуальних досліджень як поля, що вивчає перш за все не лише об"єкти, які можна бачити (тим більш окремі класи таких об"єктів, наприклад твори образотворчого мистецтва), але у ї&х зв"язку з "оптичним и медіа" (Ф. Кіттлер) або "візуальни- ми технологіями" (Н. Мірзоєфф), тобто тими практиками, які обумовлюють порядок бачення. В фо- кус уваги потрапляє організація візуальних практик у ракурсі співвідношення технізованих зобража&ль- них засобів та відео - продукції як порядку організації означників. В візуальних дослідженнях робиться наголос на тому, що відеопродукція технізованих оптичних медіа домінує над тілесними параметрами сприйняття (швидкість та способи фокусування&, сприйняття, пригадування). Автор статті ре флексує над колізіями проблематизації культурних та візуальних досліджень в українській гуманітаристиці. В даному контексті відзначається роль "Київської світоглядно - гносеологічні школи" та методологіч&не значення діяльнісного підходу, що був тут розроблени й. Також визначається сучасний стан візуальних досліджень та перспективи подальших розробок в даній сфері.
The establishment of Visual Studies area is the result of reflection over the c& risis experience not only logocentric one but also over linguistic turns in the field of cultural research, as well as the crisis of images overproduction, which requires other approaches and criteria in production and consumption of video product&s. The me thodological guideline of this research field is not only the extrapolation of research methods of high culture into everyday life, but also the study of the iconic power, including those techniques of visualization of non - visual (for &example, not things t hemselves, but the relationship between things, scientific data, software and etc.), which are offered by contemporary culture as new objects of vision. The visual turn has become the result of a shift in the field of humaniti&es, which captures not only th e interest for visual sources of scientific knowledge, but also the specifics of methods and techniques for studying any cultural phenomena, as well as criticism of the absolutization of textual research methods. Writ&ing is defined as a visual practice in its relation to others. In this context, visuality is substantiated as a new cultural phenomenon in the logic of culture de - differentiation (in particular image and text), as well as a separate subject of s&cientific research. The place of visual culture in the structure of visual studies is defined as a an area that explores first of all not objects that can be seen (especially separate classes of such objects, such as works of fine art), but their co&
