Стаття присвячена дослідженню специфіки функціонування алюзійних імен в художньому тексті в позиції звертання. Вони розглядаються в рамках прийому метафоричної антономазії та трактуються як випадки актуалізації алюзії в художньому тексті. Алюзійні іменаподіляються на імена реальних особистостей та імена літературних, біблійних персонажів. Вони також аналізуються як засоби вторинної номінації адресата. Цей процес відбувається на основі вибору спільної семантичної ознаки для суб"єктів первинної та вторинної номінації. Вказані імена розрізняються також за ступенем відомості їхніх денотатів для читачів. Окрім імен-символів досліджуються алюзійні імена, які утворюються на основі вторинної оказіональної номінації. Вибір певної спільної семи та нейтралізація різних опозицій додають їм експресивності. Визначається роль контексту при актуалізації алюзійних імен та наводяться приклади набуття ними як позитивних, так і негативних конотацій в залежності від контексту. Окрім цього розглядаються варіанти експлікації мотивації вибору тієї чи іншої ознаки для перейменування, а саме в прямій мові або репліках персонажів (як мовця, так і адресата), в авторському тексті та ремарках This paper is devoted to the study of specifics of allusive names functioning in l&iterary discourse. They are considered within the framework of metaphoric antonomasia and are treated as cases of allusion actualization in literary discourse. Allusive names are subdivided into names of real persons and names of literary, biblical c&haracters. They are analyzed as means of secondary nomination of the addressee. This process takes place on the basis of common semantic feature of subjects of primary and secondary nomination. The semantic feature that is in the focus of metaphoric &antonomasia may take both central and peripheral place in the semantic structure of original name. The given names are also distinguished according to the familiarity of their denotata to the readers. Many names have become symbols of certain human q&ualities. The denotata of such names are models of a certain kind, i.e. they impersonate the highest degree of some quality. In their figurative use the weakening in quality intensity is observed for the occasional referent. Besides symbolic names, a&llusive names based on secondary occasional nomination are studied. The choice of certain common semantic features and neutralization of different oppositions add expressivity to such names. The role of context during the actualization of such names &is established, and examples of acquiring by them positive or negative connotations are discussed. Types of motivation of secondary nominations usage as address forms are revealed and characterized in this paper: objective, subjective and speech ones&. Besides that, variants of explication of motivation for the choice of this or that semantic feature for renaming are defined. They include direct speech or remarks of the characters (both the speaker and addressee), author"s text or remarks.
