У статті проаналізовано давньогрецькі крилаті вислови і гноми, що репрезентують уявлення про жінку, та виокремлено паремії з мізогіністичним змістом. У ході дослідження встановлено, що з чотирьох тисяч давньогрецьких паремій лише шістдесят п"ять одиницьвербалізують уявлення про жінку, що складає 1,6 % від загальної кількості. Частина цих паремій репрезентують уявлення про жіночий характер, частина - про соціальну роль жінки як дружини. Визначено, що у проаналізованих пареміях засвідчене мізогіністичнесприйняття жінки крізь призму чоловічого погляду на дійсність. У пареміях представлені уявлення про недосконалість жіночої природи та дефективність жіночого характеру. Жінка постає нестримною, балакучою, зрадливою, підступною, хитрою, мстивою, жадібною,тобто такою, що постійно загрожує душевній рівновазі і статкам чоловіка. "Жінка" і "жіночність" вважаються атрибутом дефективних рис характеру. Внаслідок аналізу мовного матеріалу зроблено висновок, що негативними рисами жіночої вдачі є хитрість, підступність, легковажність, мстивість, владність, дикий норов, балакучість, допитливість, заздрісність, лінивість, боягузтво, жадібність, розбещеність, нескромність, безсоромність, спокусливість, хвалькуватість, недобросовісність і невміння керувати господ&арством. Лише незначна кількість паремій репрезентують уявлення про шлюб та роль жінки як дружини-господині. Шлюб є лише вимушеним кроком чоловіка заради народження законних громадян полісу. Відтак, жінка у мовній свідомості давніх греків постає як ?&???? ????? "добре / необхідне зло" з огляду на її роль у продовженні роду. У статті встановлено, що витоки мізогіністичних уявлень сягають образу міфічної Пандори, на яку була покладена відповідальність за світове зло і страждання людей. Мізогіністич&ні уявлення також представлені у художній, філософській і медичній літературі Давньої Греції. У працях Аристотеля та Гіппократа обґрунтовано нерівність жінки та чоловіка. Жінка є нижчою істотою, ніж чоловік, що проявляється у душевній природі, будові& тіла і навіть ролі у народженні дітей.
The article deals with Ancient Greek aphorisms and gnomes representing the notion of woman, with a particular focus on the proverbs with misogynistic meaning. As a result of our analysis, it was found out that& out of four thousand Ancient Greek proverbs under study only sixty-five units verbalize the notion of woman, making up 1.6% of the total count. Some of these proverbs represent the idea of female character, while others are related to the social rol&e of women as wives. It is determined that the proverbs under study reveal the misogynistic perception of woman through the prism of a masculine point of view. The proverbs convey the idea of feminine nature"s imperfection and the deficiency of femin&ine character. Women come across as unrestrained, talkative, treacherous, insidious, cunning, vindictive, greedy, that is, as ones who constantly threaten the mental balance and the possessions of their husbands. "Woman" and "femininity" are envisage&d as attributes of defective character traits. As a result of the analysis of the lingual material, it was concluded that the negative features attributed to the female nature are trickery, deceitfulness, frivolity, vengeance, authoritativeness, fier&ceness, talkativeness, intrusiveness, envy, laziness, cowardice, greed, vulgarity, indecision, shamelessness, temptation, boastfulness, unfairness and inability to manage the household. Only a small number of the proverbs under study convey the idea &of marriage and the role of women as wives and mistresses of the house. Marriage is only a forced act for a man, which has as a purpose the birth of rightful citizens of the polis. Therefore, a woman in Ancient Greek lingual model of the world appear&s as ... "good / necessary evil" in view of her role in procreation. The study reveals that the origins of misogynistic ideas can be traced back to mythical Pandora, who was considered to be responsible for the inception of the world"s evil and suffe&