Розглянуто мовленнєвий жанр молитви як компонент стереотипної поведінки носіїв перської лінгвокультури на матеріалі перських народних прикмет і забобонів. Стисло подано історію вивчення стереотипів, зокрема комунікативноповедінкових стереотипів у сучасній лінгвістиці. Висвітлено поняття мовленнєвого жанру. За визначенням М.М. Бахтіна, будь-яка комунікація людини будується на основі певних мовленнєвих жанрів, які дуже часто є стереотипізованими. З огляду на те, що мовленнєвий жанр є найважливішою категорією дискурсу, наведено класифікацію дискурсів І.С. Шевченка та О.І. Морозової. У межах соціально-ситуативного параметра дослідники виділяють такі підтипи дискурсу: політичний, адміністративний, юридичний, військовий, релігійний, медичний, діловий, рекламний, педагогічний, спортивний, науковий, електронний (інтернет-дискурс), медійний різновиди. Також до цієї типології було додано ритуальний тип дискурсу, який є актуальним у межах дослідження. Охарактеризовано мовленнєвий жанр перської народної молитви,вербалізований словами "do"a" / "verd", оскільки саме народна, а не релігійна у традиційному розумінні молитва в контексті перських народних прикмет і забобонів є складником стереотипної поведінки іранців, виконуючи передусім психологічну і фатично-с&угестивну функції. Визначено, що народна молитва в перській лінгвокультурі функціонує не лише у вигляді акту промовляння певного тексту до Бога чи святих, а й як талісман чи оберіг. Традиційно такі обереги виготовляють у вигляді текстів чи висловів і&з Корану, написаних на шматку паперу, шкіри, тканини, металу, і прикріплюють до одягу чи просто носять із собою. Центральним елементом перської народної молитви є прохання. З"ясовано, що в перській лінгвоментальності існує багато стереотипних уявлень&, пов"язаних з образами молитви, які впливають на поведінку носіїв мови за різних життєвих обставин. Аналіз перських прикмет і забобонів на матеріалі сучасної художньої літератури показав, що у свідомості іранців молитва асоціюється передусім із необ&хідністю захисту, задоволення потреби та надією. Зауважено, що звертання носіїв перської мови й культури до народної молитви у певних ситуаціях супроводжується багатьма стереотипними ритуально-семіотичними діями, що демонструє поєднання релігійного т&а магічного аспектів у їхній свідомості. Констатовано, що специфіка перського мовленнєвого жанру молитви полягає в тому, що він водночас належить до двох типів дискурсу: релігійного й ритуального.
The speech genre of prayer as a component of stereot&ypical behavior of Persian linguistic culture bearers on the basis of Persian folk omens and superstitions is considered. The historiography of stereotypes, in particular communicative-behavioral stereotypes in modern linguistics, is briefly presente&d. The concept of speech genre is characterized. According to M. Bakhtin"s definition, any human communication is based on certain speech genres, which are often stereotyped. Since the speech genre is the most important category of discourse, the cla&ssification of discourses by I. S. Shevchenko and O. I. Morozova is represented. Researchers distinguish the following subtypes of discourse within the sociosituational parameter: political, administrative, legal, military, religious, medical, busine&ss, advertising, pedagogical, sports, scientific, electronic (Internet discourse), and media varieties. Ritual type of discourse, which is relevant within the scope of the study, was also added to this typology. The speech genre of Persian folk praye&r, verbalized by the words "do"a" / "verd", is described, since it is folk, not traditional religious prayer in the context of Persian folk omens and superstitions to be a component of stereotypic behavior of Iranians and to perform primarily psychol&ogical, phatic and suggestive functions. It is determined that folk prayer in Persian linguistic culture functions not only as an act of saying a certain text to the God or the saints, but also as a talisman or amulet. Traditionally, such talismans a&
