Анотація. Мета роботи – виокремити групи усноісторичних джерел про Голодомор,
оприлюднених у західноукраїнській пресі міжвоєнного періоду, та окреслити їхню специфіку. Методологія дослідження базується на використанні сукупності загальнонаукових принципів (історизму, об’єктивності, системності) та спеціальних історичних методів (структурно-функціонального, порівняльного, проблемно-хронологічного; історичного джерелознавства). Наукова новизна. Охарактеризовано роль усноісторичних джерел, опублікованиху пресі Західної України та їхні особливості (відсутність чітких хронологічних рамок, запізнення у друці, варіативність шляху від наративу до опублікованого джерела, появу таких джерел у 1933 р. і то нальність їхнього змісту, відмінні від публікацій попередніх років). Висновки. Автор ка виділяє чотири групи усноісторичних джерел про Голодомор 1932-1933 р., представлених у західноукраїнській пресі: 1) наратив
очевидців, зафіксований у листах; 2) прямі оповіді, перекази біженців та інших респондентів; 3)передруки повідомлень преси; 4) звернення, комунікати тощо про організацію акцій протесту і допомогових акцій, адресованих українській та міжнародній спільноті (умовне джерело). Зафіксовано відомості про ініціювання усноісторичних проєктів зі збору у&сної історії уже у 1933 р. Констатовано оцінювання сучасниками Голодомору 1932-1933 рр. як такого, що вирізнявся із загальносоюзної ситуації голодування. Викладений матеріал є ще одним переконливим доказом на користь спростування тези про те, що голо&д нібито вигаданий українськими емігрантами у 1980-х рр.
