Проаналізовано двотомне видання 2019 р . перекладів чотирьох романів А . Франса , а саме : " Книга мого приятеля " і " П " єр Нозьєр " ( том 1) та " Малий П " єр " і " Життя в цвіту " ( том 2). У цьому виданні вперше опубліковано переклади ви - датного українського перекладача - дисидента Григорія Кочура , доповнені перекладами представника молодого поко - ління українського перекладацтва Івана Рябчія . Видання містить передмови сина та невістки Григорія Кочура , Андрія та Марії Кочурів , які по смерті Григорія Кочура в 1994 р . створили в його будинку в м . Ірпінь біля Києва літературний музей Григорія Кочура , де зберігається багато цінних архівних матеріалів , що належать не тільки самому Кочуру , а і його літературним учителям тапобратимам , зокрема Миколі Зерову . Кочур почав перекладати тетралогію про П " єра Нозьєра ще перебуваючи на засланні у сталінських таборах біля містечка Інта , що в Республіці Комі . Стилісти - ка романів А . Франса була суголосною творчій манеріКочура - перекладача , чим , очевидно , і мотивувався його вибір . У перекладі Кочура з великою мірою адекватності відтворено зміст і мовностилістичні особливості авторського на - ративу з його органічними рефлексіями та м " якою іронією . Навіт&ь вийшовши зі сталінських таборів та повернув - шись в Україну із заслання по смерті Сталіна , Кочур не мав змоги видати цей переклад через свою політичну " небла - гонадійність " та фінансові труднощі . На жаль , перекладачеві так і не судилося &побачити за життя цю працю опублі - кованою , і рукопис довгий час зберігався у будинку - музеї в Ірпені . Втрачену ще на засланні значну частину перекладу " П " єрової книги " переклав для двотомного видання Іван Рябчій , який є також видавцем ц&ього твору . Кочур , а за ним і Рябчій , майстерно втілили в перекладі високу культуру художнього письма класика французької літератури Анатоля Франса , дбаючи і про природність української мови . На важливості природного звучання мови перекладу& не раз наго - лошував сам Григорій Кочур у своїх статтях і рецензіях . Редакторкою цього видання виступила відома перекладачка Олена О " Лір , яка також долучилася до відтворення деяких поетичних фрагментів у тексті . Тетралогія розрахована на рі&зновікову читацьку аудиторію .
The article analyzes the 2019 two-volume edition of four novels by A. France, namely: "The Book of My Friend" and "Pierre Nozie r" (Volume 1) as well as "Little Pierre" and "Life in Bloom" (Volume 2) in Ukrainian &translation. For the first time, this edition makes publ ic the translations of the abovementioned novels by the outstanding Ukrainian dissident transl ator of the late Soviet epoque Hryhoriy Kochur, supplemented by translations of Ivan Ryabchiy, a& representative of the young generation of Uk rainian translators. The publication contains two forewords by the son and daughter-in-law of Hryhoriy Kochur, Andriy and Maria Kochur, who after the death of Hryhoriy Kochur in 1994, created the Hryho&r iy Kochur Literary Museum based in the translator"s house in Irpin near Kyiv, which preserves many valuable archival materials that belonged not o nly to Kochur himself, but also to his literary teachers and colleagues, in particular, Mykola Zer&ov. Kochur began translating Anatole France "s tetralogy about Pierre Nozier while st ill in exile in Stalinist camps near the town of In ta in the Komi Republic. The style of France"s novels was in line with the creative style of Kochur-tr anslat&or, which fact, apparently, motivated the la tter"s choice. Kochur"s translation reproduces the content as well as linguistic and stylistic features of the aut hor"s narrative, marked by organic reflections and mild irony, with a high degree o f ad&equacy. Even after leaving Stalin"s camps and returning to Uk raine from exile following Stalin"s death, Kochur was unable to publish his translati on of the tetralogy because of his political "unreliability" and financial difficulti es. Unfortunat&
З 31.12.2014 по 01.03.2015 Наукова бібліотека читачів не обслуговує.
