Присвячено відродженню Київською філософською школою другої половини ХХ ст. перерваних у 30-х роках ХХ ст. перших академічних досліджень з історії філософії України. Вони були елементом інноваційного проєкту директорів Інституту філософії ім. Г. Сковороди АН УРСР П. Копніна і В. Шинкарука і здійснювались за суперечливих умов хрущовської "відлиги" та "застою" славнозвісною генерацією філософів-шістдесятників УРСР. Вивчення спогадів С. Кримського, П. Йолона, В. Горського та М. Поповича, переважно викладених у проєкті Т. Чайки "Усні історії філософів", як і виконаних Студентським товариством усної історії філософії Київського національного університету ім. Тараса Шевченка записів мемуарів їхніх колег Є. Головахи, М. Кашуби і Я. Стратій, засвідчило спільну увагу цих вчених до українознавчих студій як одного з чільних векторів науково-дослідницької роботи цього інституту в другій половині ХХ ст. Дослідження їхнього внеску до вивчення історії філософії України на основі отриманих від них у цих проєктах ужев незалежній Україні альтернативних даних суттєво коригує традиційне бачення розпочатого Київською філософською школою в 50-х роках ХХ ст. підцензурного вивчення становлення знищеного сталінізмом "філософського фронту" УРСР епохи "Розстріляного Відро&дження". Ці інтерв"ю й спогади С. Кримського, Є. Головахи, В. Горського й їхніх колег виявили маловідоме проблемне осмислення творцями Київської філософської школи їхнього місця і ролі в історії вітчизняної філософії як чільних спадкоємців розпочатої& у 20-х роках ХХ ст. інституціоналізації вітчизняної національної філософської традиції.
The article deals with the revival by the Kyiv philosophical school of the second half of the 20th century of the first academic research on the history of Ukra&inian philosophy, interrupted in the 1930s. These studies were a component of the innovative project of P. Kopnin and V. Shynkaruk as the directors of the H. Skovoroda Institute of Philosophy and were carried out in the contradictory conditions of th&e Khrushchev "thaw" and stagnation by the illustrious generation of the philosophers-Sixtiers of the Ukrainian SSR. Their memories were mainly realized in T. Chaika"s project "The Philosophers" Oral Histories" in the form of autobiographical reconstr&uctions of S. Krymskyi, P. Yolon, V. Horskyi and M. Popovych and also in the corresponding reconstructions of their colleagues Y. Golovakha, M. Kashuba and Y. Stratii, carried out by the Student Society of Oral History of Philosophy of Taras Shevchen&ko National University of Kyiv. The study, mainly, of these memories testifies to the general attention of these scholars to Ukrainian studies as one of the main vectors of the research work of the mentioned institute in the second half of the 20th c&entury. Analysis of their contribution to the study of the history of Ukrainian philosophy on the basis of the alternative data received from them in this projects already in independent Ukraine significantly changes the traditional vision of started& by the Kyiv philosophical school in the 1950s censored study of the "philosophical front" of the Ukrainian SSR during the Executed Renaissance. These interviews with S. Krymskyi, E. Golovakha, V. Horskyi, as well as the interviews and memoirs of the&ir colleagues, revealed a little-known problematic interpretation by the creators of the Kyiv philosophical school of their place and role in the history of Ukrainian philosophy as the leading heirs of started in the 1920s institutionalization of the& domestic national philosophical tradition.
