Студія висвітлює ключові творчі засади перекладацької школи - майстерні поета - неокласика і літературознавця М . Зерова , даючи критичний розбір його перекладу поетичного шедевра Байрона " Поразка Сенахериба " в порівнянні з тлумаченнями М . Костомарова , Д . Паламарчука і В . Богуславської . Зміст вірша розглянуто генетично , а саме в контексті поглядів романтиків на переклад і на тлі свідчень про події 701 р . до н . е . в клинописних Анналах Сенахериба та в Біблії , міф якої послужив поетові джерелом натхнення і наслідування . Твір Байрона водночас трактується за допомогою системного аналізу та методу " повільного читання " - крізь призму структурної семіотики як ієрархічна полісистема художніх кодів , а також з погляду функціонального призначення поезії , зокрема з позицій герменевтичної аксіології та рецептивної естетики - як твір , що цінний своєю безпосередньою художньою дією , цілісністю враження , яке він справ - ляє на читача і слухача і яке перекладач має передати насамперед . Заторкуючи проблему способу пізнання поезії і від - творення її в іншій мові , розвідка обстоює ідею перекладності поезії і повноцінний віршований переклад . А з тим підносить гуманістичну традицію неокласиків , виразну у їхній критиці &та виробництві ними знань , боронячи її від тоталітарно - бюрократичних утисків наукометричного формалізму та інших посягань на свободу творчості.
He study highlights the key creative principl es of the translation workshop and school of the& neoclassical poet and literary e xpert Mykola Zerov by giving a critical analysis of his translation of Byro n"s poetic masterpiece "The Destruction of Sennacherib" and compa ring it with the interpretations of Mykola Kostomarov, Dmyt ro Palamarch&uk and Valeria Boguslavska. The content of the verse is considered geneti cally, namely in the context of the views of the Romantics on translation and ag ainst the background of evidence of the events of 701 BC given i n the cuneiform Annals of Se&nnacherib and in the Bible, the myth of which was a source of inspiration and imitation for the poet. Byron"s work is interpreted as a hierarchical polysystem of artistic codes, which is done with th e help of system analysis and by "slow reading"&, that is throug h the prism of structural semiotics; and it is also treated in terms of the functional purpose of poetry, in pa rticular from the standpoint of hermeneutic axiology and receptive aesthetics, as a piece that is valuable for its di &rect artistic effect on the read er and the listener, which the translator must convey first and above all. Touching upon the problem of the way of cognition of poetry and its reproduction in another language, the essay advocates the idea of tra&nslatability of poetry and a full-fledged poetic translati on. Along with it, it supports the humanistic tradition of the neoclassicists, prominent in their criti с al studies and in the production of knowledge by them, defending it from the totali&tari an-bureaucratic intrusion of scientometr ic formalism and other encroachments on the freedom of creativity
