У статті йдеться про теоретичну дискусію кінця 1920- х - початку 1930- х рр . стосовно вибору методу художнього перекладу , розпочату в 1927 р . Володимиром Державиним , у якій також брали участь Григорій Майфет , Микола Зеров , Олександ e р Фінкель , Іван Кулик , погляди яких на цю проблему порівнюються . У дискусії про переклад гомологічний чи аналогічний , що тривала по 1931 р ., йшлося про вибір між двома можливостями : орієнтацією або на оригінал , з його мо - вою , його культуроюі його стилістичними особливостями , або на читача , з його мовою , його культурою і його смака - ми , що пізніше Лоренс Венуті назвав " очужувальним перекладом " (foreignization) та " одомашнювальним перекладом " (domestication). Дискусія виявила , що в кінці 1920- х рр . щодо методу перекладу існувало різноманіття поглядів . У 1920- ті значна кількість українських науковців - гуманітаріїв та літераторів ( часто вимушено ) перенесли свої професійні зацікав - лення в галузь перекладу ( як перекладачі , редактори , автори коментарів та передмов , як критики перекладних творів і , врешті - решт , як теоретики перекладу ). Вони спільно виробили нове уявлення про завдання перекладача , про філологіч - не розуміння перекладу як особлив&ого методу герменевтики тексту , стилістичного аналізу з орієнтацією на текст , який перекладається , що істотно поліпшило якість перекладу . Паралельно в переважно партійному середовищі фор - мується альтернативний підхід , який орієнтується не& на першотвір , а на масового радянського читача , і допускає змі - ни , пропуски , додавання , особливо стосовно так званої " класово - шкідливої " літератури . Праці М . Зерова , В . Державина , Г . Майфета , О . Фінкеля та І . Кулик&а , в яких обговорювалися питання вироблення методу перекладу та вибору орієнтації на своємовність або чужомовність , є не лише важливими документами епохи , що засвідчують високий рівень розвитку української перекладознавчої думки , а й актуальн&ими текстами для тих , хто сьогодні цікавиться питаннями перекладу .
He article deals with the theoretical discussion of the late 1920"s - early 1930"s about the choice of a method for literary t ranslation. Initiated by Volodymyr Derzhavyn& in 1927, it was joined by Hryhoriy Maifet, Mykola Zerov, Oleksander Finkel, and Ivan Kulyk, whose views on the issue are compared. This debate about homologous or analogous translation, which lasted until 1931, was about choosing between the two& po ssibilities: focusing either on the source text, with its language, its culture and its stylistic features, or on the readership, with their language, their culture, and their tastes, which Lawrence Venuti later called "foreignization" and "do&mestication". This discussion revealed a wide range of views on the translation method. In the 1920s, a significant number of Ukrainian humanities scholars and writers shifted their professional interests to the field of translation (as tr anslato&rs, editors, authors of prefaces or footnotes, critics and reviewers of translated works, and ultim ately as translation theorists). Collectively, they developed a new notion of the tr anslator"s task, the philological understanding of translation& a s a special method of text hermeneutics, stylistic analysis with a focus on the text being translated, which conspicuously improved the quality of tr anslations. At the same time, an alternative approach oriented not towards the source text but& focusing on the mass Soviet reader and authorizing changes, omissions, and additions, especially with regard to the so-called literature "injurious to the working class", was emerging wit hin the predominantly Bolshevik party environment. The w&orks of M. Zerov, V. Derzhavyn, H. Maifet, O. Finkel, a nd I. Kulyk, which discussed the translation method issue and a cho ice of orientation either towards a source or a target language, are not only important documents of the era that indicate &
