Стаття присвячена висвітленню семантичних відтінків категорії переконання в риториці . На підставі дослі - дження класичних та сучасних праць у царині риторики підкреслено розрізнення між conviction та persuasion як впливу на порозуміння та впливу наволю , що було характерним для західної класичної філософської традиції ( Дж . Кемпбел , І . Кант , Р . Вейтлі ). При цьому conviction передбачає власне вплив за допомоги аргументів , а persuasion як аргументо - ваний , так і патетичний вплив. У ХХ ст . у концепції " нової риторики " Х . Перельмана та Л . Олбрехтс - Титеки ці відмін - ності полягають і в характері аудиторії ( універсальна чи конкретна ), якій адресована аргументація оратора . При цьому вони переглядають критерій І .Канта " об " єктивне - суб " єктивне ", оскільки аргументації , спрямовані на конкрет - ну аудиторію , також мають значення , що виходить за межі суб " єктивної віри . В сучасній теорії переконання Д . О " Кіфа розрізнення між conviction та persuasion залишається на рівні комунікативних цілей оратора , однак не означає чітку різницю між комунікативними засобами досягнення цих цілей . В українській мові наявний лише один термін для позна - чення цієї категорії , разом із тим у сучасній навчаль&ній літературі схоплюються вищеозначені відтінки при визна - ченні переконання як характеристик теоретичної та практичної діяльності , що свідчить про рух української освіт - ньої царини в річищі європейських традицій витлумачення риторики .
&The article deals with the semantic nuances of the category of persuasion in rhetoric. Based on the study of classical and mode rn works in the field of rhetoric, the distinction between conviction and persua sion as an influence on the understandin&g and influence on the will, which was char- acteristic of the Western classical philosophi cal tradition (G. Campbell, I. Kant, R. Whately), is emphasized. Thus conviction assumes actually influ- ence by means of arguments, and persuasion both re&asoned, and pathetic influence. In the 20th century in the concept of "new rh etoric" by Ch. Perelman and L. Olbrechts-Tyteka, these differences also lie in the nature of the audience (universal or particular) to whi ch the speaker"s argu- mentation& is addressed. At the same time, they reconsider I. Kant"s criterion "object ive-subjective", because arguments aimed a t a particular audi- ence also have a meaning that goes beyond subjective belief. In D. O"Keefe"s modern theory of persuasion, th&e distinction betwe en conviction and persuasion remains at the level of the speaker"s communicativ e ends, but does not mean a clear difference between the communica tive means of achieving these ends. In the Ukrainian language there is only one &term to denote this category, however, in the modern educatio nal literature grasps the above-mentioned nuances in defining persuasion as characteristics of theoretical and practical activities, which ind icates the move of the Ukrainian educationa&l field in the stream of European traditions of rhetoric interpretation.
