Проаналізовано вторинне використання відходів в УСРР у 1920-х - на початку 1930-х рр. на прикладі ганчір"я. Дослідження зумовлено нерозкритістю цієї наукової проблеми у вітчизняних і закордонних розвідках. На основі порівняльного аналізу утилізації ганчір"я в Російській імперії та в СРСР (на прикладі України) доведена відсутність розривів у діяльності в цій сфері, що зумовлено визнанням цінності ганчір"я як сировинного ресурсу для розвитку багатьох галузей промисловості, зокрема паперової. Зроблено висновок про реконцептуалізацію відходів у ранньому СРСР, які почали розглядатись як цінний сировинний ресурс для потреб радянської економіки та експорту. Виявлено, що первинний інтерес до збирання ганчір"я зумовила необхідність розширення експорту з метою отримання додаткових валютних надходжень і придбання на них дефіцитних у СРСР техніки і товарів, проте з другої половини 1920-х рр. була визнана його користь і для потреб радянської промисловості. З"ясовано, що з розвитком радянської економіки, розширилось коло замовників ганчір"я й до паперової та легкої промисловості долучились хімічна, галантерейна і будівельна. Розкрито схожість і відмінність багаторівневого механізму збирання ганчір"я і його головних учасників у царській Росії та в Радянському С&оюзі. Простежено еволюцію його формування та з"ясовано, що у 1920-х р. діяльність зі збирання ганчір"я була децентралізованою і здійснювалась як один із напрямів заготівлі різних видів сільськогосподарської і промислової сировини для радянської еконо&міки широким колом учасників. Поставлено питання про необхідність аналізу дилеми збирання ганчір"я в умовах тотального дефіциту товарів широкого вжитку й бідності населення, яке широко користувалось практиками ремонту одягу, унаслідок чого у смітники& часто викидалось майже непридатне для вторинного використання лахміття. Автором не виявлено екологічної мотивації вторинного використання ганчір"я в цей період, проте зроблено висновок, що його наслідки сприяли створенню певних елементів інфраструкт&ури сортування та зберігання відходів, розробці і вдосконаленню правил поводження з ними, що створило основу для більш ефективного і свідомого поводження з відходами у другій половині ХХ ст.
The article analyzes reuse of waste in the USSR in the 192&0s - early 1930s taking the example of rags. The study is done due to the nondisclosure of this scientific problem in the Ukrainian and foreign research. Based on a comparative analysis of the disposal of rags in the Russian Empire and in the USSR (c&ase of Ukraine), the absence of ruptures in the practice of its collection has been proved. This is argued by the recognition of the value of rags as a raw material for the development of a number of industries, for example paper. The conclusion is m&ade about the reconceptualization of waste in the early USSR, which began to be considered as a valuable raw material resource for the needs of the Soviet economy and exports. It was found that the initial interest in collecting rags was due to the n&eed to expand exports in order to obtain additional foreign exchange earnings and purchase deficit in the USSR equipment and goods. However, since the second half of the 1920s, rags were recognized as a valuable resource for the Soviet industry. It w&as found that with the development of the Soviet economy, the circle of customers of rags expanded and the chemical, haberdashery and construction industries joined the paper and light industry. The similarities and differences of the multilevel mech&anism of collecting rags and its main actors in tsarist Russia and in the Soviet Union are revealed. Author analyzed the evolution of its forming and found that in the 1920s, the activity in the collecting rags was decentralized. It was carried out b&y a wide range of actors as one of the areas of procurement of various types of agricultural and industrial raw materials for the Soviet economy. Author put the question of the need to analyze the dilemma of collecting rags in the context of a total &
