The article examines the biblical tradition of understanding women and their place in public relations. It is claimed that in the most detailed study of the biblical tradition, it does not carry the destructive power that was later given to it by theologians and philosophers. Researchers point out that every woman mentioned in the Scriptures is not accidental and symbolic. It is a model of God"s action, the personification of the Kingdom of God. The theological tradition insists on equality between God"s creations, but it is noted that it is possible only in the case of spiritual union with God. The possibility of women"s realization in the world was limited to motherhood or monasticism. It is described that the glorification of humility before the will of the Lord was a sociocultural, religiously determined model of a woman"s submission to an infinite number of rules created by moralists and preachers. The stories of three biblical women who had the most significant influence on the formation of medieval ideas about women in society are analyzed. That is, we are talking about the images of Eve and the Virgin Mary, which belong to the symbolic space of the ideal and were interconnected and balanced through the image of Mary Magdalene, which belon&gs to the real space of everyday life. The article argues that the image of Eve in contact with the devil and the image of Mary who destroyed the devil are two sides of the same coin. Thus, this ambivalence of female nature is a certain invariant tha&t is inherent in androcentric culture as such.
Розглянуто біблійну традицію розуміння жінки та її місця в контексті суспільних відносин. Стверджується, що при максимально детальному вивченні біблійної традиції, вона не несе тієї деструктивної сили, &яку надали їй згодом богослови та філософи. Дослідники звертають увагу на те, що кожна жінка, котра згадується у Святому Письмі, - невипадкова і символічна. Вона - модель дії Бога, уособлення Царства Божого. Богословська традиція наполягає на рівност&і між творіннями Божими, але при цьому відзначається, що вона можлива лише у випадку духовного злиття з Богом. Можливість жіночої реалізації у світі обмежувалася материнством або чернецтвом. Описується те, що возвеличення смиренності перед волею Госп&ода являло собою соціокультурну, релігійно зумовлену модель підпорядкування жінки нескінченній кількості правил, що створювалися моралістами та проповідниками. Аналізуються історії трьох біблійних жінок, що справили найбільш істотний вплив на формува&ння середньовічних уявлень про жінку у соціумі. Тобто йдеться про образи Єви й Діви Марії, що належать до символічного простору ідеального як взаємопов"язані та врівноважені через образ Марії Магдалини, що належить до реального простору повсякденност&і. Стверджується, що образ Єви, яка вступила в зв"язок з дияволом, і образ Марії, яка погубила диявола, - дві сторони однієї медалі. Таким чином, ця амбівалентність жіночої природи є певним інваріантом, який притаманний андроцентричній культурі як та&кій.
