Присвячено дослідженню переговорного процесу в багатосторонньому ( у межах Ради Безпеки ООН , Європейського Союзу ) та двосторонньому ( безпосередні учасники конфлікту та зацікавлені сторони , ООН і країни - постачальниці контингентів у миротворчих операціях ООН ) форматах щодо формування 2006 р . Тимчасових сил ООН у Лівані -II ( ТСООНЛ -II). Особливу увагу сфокусовано на аналізі двох підходів до врегулювання конфлікту , спричиненого військо - вою операцією Ізраїлю 2006 р . проти " Хезболли ", і , відповідно , підходу до формування миротворчих сил ( щодо їхнього складу , мандату , оперативного командування ), що були репрезентовані Ізраїлем , США , Великою Британією , з одного боку , та Ліваном і Францією , з іншого . Доведено, що формування ТСООНЛ -II стало наслідком досягнення компромісу у процесі переговорів .
The article is devoted to the study of th e specifics of the negotiation process in th e multilateral (within the framework of th e UN Security Council, the European Un ion) and bilateral (d irect parties to the conflict and relate d parties, the UN and countries that suppl y contingents to UN peacekeeping operations) formats regarding the formation of the Un ited Nations Interim Force in Lebanon &-II (UNIFIL-II) in 2006 . Particular attention is paid to the analysis of two approach es to resolving the conflict th at arose in connection with the Israeli military operatio n in 2006 against Hezbollah and accordingly the approach to the format&ion of peacekeeping forces (regar ding their composition, mandate, operation al command), which were represented by Israel, the United States, Britain on the one hand, and Lebanon and France on the other. It has been proven that the formation of &UNIFIL-II was the result of reaching compromise in the negotiation process.
З 31.12.2014 по 01.03.2015 Наукова бібліотека читачів не обслуговує.
