Присвячено обсервації дослідження Арнольдом ван Ґеннепом інваріантної структури похоронних ритуалів у його знаменитій праці "Обряди переходу" (1909). У науковій концепції ученого, обряди переходу (ініціаційні обряди) супроводжують найважливіші періоди іподії життя людини й пов"язані зі зміною її становища (зокрема соціального) і статусу. Аналізуючи похоронний цикл, дослідник акцентує на тому, що у ньому найменше виражені передлімінарні обряди("обряди відокремлення від попереднього світу"), лімінарні ("обряди, здійснювані у проміжний період") - тривалі і складні, а найважливішими і найбільшою мірою розробленими є постлімінарні ("обряди включення у новий світ"), здійснювані заради прилучення померлого до світу мертвих. Багатий емпіричний матеріал дозволив йому схарактеризувати загальні уявлення у різних культурах про потойбіччя як простір, подібний до світу живих, з еквівалентною структурою організації суспільства. Водночас А. ван Ґен- неп вказує на міфологеми складної подорожі до світу мертвих та висновковує: елементи комплексу обрядів переходу залежать від уявлень про відстань і розташування потойбіччя. Найнебезпечнішими з-поміж мерців А. ван Ґеннеп характеризує тих, смерть яких не супроводжувалась похоронними обрядами, як і діти, які не були ох&рещеними, не отримали імені і не пройшли ініціацію, а відтак не можуть інкорпоруватися ні до світу живих, ні до світу мертвих - вони існують за рахунок живих і часто прагнуть помсти. На цій підставі А. ван Ґеннеп називає похоронні обряди "практичними& обрядами тривалої дії", які допомагають живим позбутися вічних ворогів. Ці уявлення, на думку автора статті, вплинули на формування парадигми демонологічних персонажів міфологічної легенди і билиці. А. ван Ґеннеп наголошує на реверсному добровільном&у чи примусо- вому переміщенні душі від світу живих до світу мертвих і навпаки навіть за умови її долучення до останнього. Обряди долучення до мортального простору, за А. ван Ґеннепом, суголосні інкорпоративним обрядам профанного світу. Учений вважає& алюзією на це фольклорні мотиви спуску до країни мертвих із дотриманням ряду табу, порушення яких, навпаки, слугує засобом інкорпорації до спільноти мертвих, що уможливлює безпечне і безперешкодне перебування новоприбулого у потой- біччі. Ці численн&і переходи людини від життя до смерті і навпаки, або ж від профанного до сакрального із поверненням до профанного світів учений називає "повним оборотом", що і становить основну сутність обрядів переходу.
The article is devoted to the analysis of Ar&nold van Gennep"s study of the invariant structure of funeral rituals in his famous work "The Rites of Passage" (1909). In the scientific concept of the scientist, the rites of passage (initiation rites) accompany the most important periods and event&s of human life and are associated with changes in the position (including social) and status of an individual. Analyzing the funeral cycle, A. van Gennep emphasizes that preliminar rites ("rites of separation from the previous world") are the least &pronounced, liminar rites ("rites performed in the intermediate period") are long and complex, and the most important and most developed are postliminar rites ("rites of inclusion in the new world") which are carried out to incorporate the dead to th&e world of the dead. Rich empirical material allowed him to characterize the general ideas in different cultures about the afterlife as a space similar to the world of the living, with an equivalent structure of organization of society. At the same t&ime, A. van Gennep points to the mythologies of a complex journey to the world of the dead and concludes that the elements of the complex of rites of passage depend on ideas about the distance and location of the otherworld.The most dangerous among t&he dead A. van Gennep characterizes those whose death was not accompanied by funeral rites, as well as children who were not baptized, did not receive a name and did not pass initiation, and therefore can not be incorporated into the world of the liv&
З 31.12.2014 по 01.03.2015 Наукова бібліотека читачів не обслуговує.
