Здійснено спробу співвіднести особливості поховального обряду багатьох археологічних культур, які нині асоціюються з давніми індоєвропейцями (Маріупольська, Ямна, Катакомбна, Середньостогівська, Усатівська), та поетичні кліше й міфологічні мікротексти, реконструйовані для спільноіндоєвропейського періоду (індоєвропейська поетика). Унаслідок такого порівняння можна повніше інтерпретувати семантику окремих елементів поховального обряду, а також достовірніше ідентифікувати етнічний склад археологічних культур як носіїв індоєвропейських діалектів. Спочатку було складено список уже відомих у науковій літературі поетичних формул із давніх індоєвропейських традицій. Потім цей список було систематично класифіковано на тематичні групи: формули, пов"язані із сонячним культом, культом слави, культом коня тощо. Парадигматичні зв"язки (позитивна/негативна семантика) були виявлені в кожній із груп формул. Нарешті, було проведено кореляцію між окремими формулами й основними міфологічними мотивами індоєвропейців (наприклад, міф про близнюків, вбивство змія, першолюдину тощо). Було з"ясовано стабільні поєднання мотивів, які можна порівнювати в різних типах медій: вербальному та невербальному. Ці мотиви та їхні послідовності проаналізовано з погляду їх втілення в &артефактах, тобто в ритуальній знаковій системі поховального обряду. Встановлено, що поєднання людських тіл, тварин і предметів поховального обряду багатьох археологічних культур має прямий корелят у виявлених індоєвропейських поетичних формулах: пар&ні поховання можуть відображати мотив близнюків, наявність кам"яних сокир співвідноситься з мотивом боротьби зі змієм, поєднання залишків собаки / коня / бика з нез"ясованою семантикою в похованнях відображають близькість образів цих тварин у поетичн&их традиціях індоєвропейців, пов"язаних із культом близнюків (два собаки / коні / бики у латвійському й осетинському фольклорі).
The article attempts to correlate the features of the funeral rite of a number of archaeological cultures that are now a&ssociated with ancient IndoEuropeans (Mariupol, Yamna, Catacomb, Middle Stog, Usatovo), and poetic clich?s and mythological microtexts reconstructed for Common IndoEuropean period (Indo-European poetics). As a result of such a comparison, the semanti&cs of certain elements of the funeral rite can be interpreted more fully, and the people of archaeological cultures are more reliably identified as locutors of Indo-European dialects. First, the list of poetic formulas from ancient Indo-European trad&itions, already known in the scientific literature, was compiled. Then this list was systematically classified into thematic groups: formulas related to the solar cult, the cult of glory, the cult of the horse etc. Paradigmatic connections (positive &/ negative semantics) were found within each of the groups of formulas. Finally, a correlation was made between individual formulas and the main mythological motifs of Indo-Europeans (like twin myth, snake-slaying, first human being). Thus, semantic &combinations of motives, which are quite easy to compare, were derived. These motives and their sequences were analyzed in terms of their embodiment in the artifacts, i.e., in the ritual sign system of the funeral rite. It was found that the combinat&ion of human bodies, animals and objects of funeral rite of a number of archaeological cultures has a direct correlate in the identified Indo-European poetic formulas: paired burials may reflect the motif of twins, the presence of stone axes may corr&elate with the motif of snake fighting, non-obvious combinations of dog / horse / bull remnants in burials reflect the closeness of images of these animals in the poetic traditions of Indo-Europeans, connected to the cult of twins (two dogs / horses &/ bulls in Latvian and Ossetian folklore).
