The article examines the peculiarities of mythological characters in the Latin poetry of the baroque period in Ukraine. This period contributed a lot to intercultural relations between Ukraine and Western Europe and gave a birth to the phenomenon of thebaroque Ukrainian poetry, written in Latin language. In the present paper much research has been devoted to the poetic works of Theophan Prokopovych, Grygoriy Vyshnevsky and Ilarion Yaroshevytsky; their poetic texts are found in printed editions ("Elegia paraenetica", "Epinikion", "Elegia Alexii", "Comparatio vitae monasticae", "Descriptiuncula Kijowiae", "Possesoris horum librorum luctuosum vale") and manuscripts ("Iter laureatum", "Cupido seu amor alatus"). The study analyzes the poetry in various genres, such as panegyric, elegy, epigram, lyrical poem. Addressing to the ancient legacy was defined as the sufficient and necessary feature of the baroque style. The article suggests the idea that a poet gives a preference to one or another mythological character in his individual author"s interpretation. The analysis of the poetic texts reveals the most productive mythological characters, which can be classified into the following categories: 1) art (Apollo with the Muses, the winged horse Pegasus);& 2) martial arts (Mars); 3) celebrations (Bacchus, Hymenaeus); 4) love (Venus, Cupid, Cypride ); 5) natural phenomena (Aurora, Lucifer, Phosphorus, Titan, Zephyrus, Thetis). The research has demonstrated that contamination of the two worldviews was n&atural for the baroque poet. This contamination was embodied in the bizarre combination of Christian and ancient elements in their literary works. It was traced that Latin poets of the Ukrainian baroque completely followed the literary traditions of &the classical theory of poetry, what was marked in the form of the poetic work and its content.
Розглянуто особливості використання міфологічних образів у латинськомовній поезії епохи бароко в Україні. Цей період був позначений міжкультурними зв"язк&ами України та Західної Європи й розвитком української барокової поезії, написаної латинською мовою. Приділено увагу дослідженню поетичних творів Феофана Прокоповича, Григорія Вишневського та Іларіона Ярошевицького, які зберіга- ються у друкованих ви&даннях ("Elegia paraenetica", "Epinikion", "Elegia Alexii", "Comparatio vitae monasticae", "Descriptiuncula Kijowiae", "Possesoris horum librorum luctuosum vale") і рукописах ("Iter laureatum", "Cupido seu amor alatus"). Проаналізовано різножанрові п&оетичні твор: панегірик, елегія, епіграма, лірична поема. Звернення до античної спадщини визначено як суттєву й необхідну рису, притаманну бароковому стилю. Висловлено думку про те, що поет віддає перевагу тому чи іншому міфологічному образу у власні&й авторській інтерпретації. Аналіз поетичних текстів виявив, що найбільш продуктивними з художнього погляду авторів були міфологічні образи, що відповідають за: 1) мистецтво (Аполлон із музами, крилатий кінь Пегас); 2) військове мистецтво (Марс); 3) &святкування (Вакх, Гіме- ней); 4) кохання (Венера, Купідон, Кіприда); 5) природні явища (Аврора, Люцифер, Фосфор, Титан, Зефір, Фетіда). Досліджено, що для українських поетів епохи бароко було характерне явище контамінації двох світоглядних систем, я&ке втілювалося в химерному поєднанні християнського й античного елементів у літературному творі. Було встановлено, що латинськомовні українські поети повністю на- слідували літературні традиції класичної теорії віршування, які стосувалися форми твору& та його сюжетного наповнення.
