Шевченко у своїй творчості не раз згадував ім"я італійського поета Передвідродження Данте Аліг"єрі (1265-1321), вдавався до ремінісценцій і цитацій із його доробку, що свідчить про доволі високий рівень обізнаності зі спадщиною автора "Божественної комедії" (бл. 1308-1321). Досі вважалося, що всі такі звернення до поезії видатного італійця вже давно ретельно обліковано й досконало вивчено. Насправді під час уважнішого розгляду питання виявився брак конкретики щодо джерел Шевченкового ознайомлення зі славнозвісною поемою. Застосовані традиційні методи літературного джерелознавства та прийоми філологічного аналізу дали змогу в окремих випадках із високим ступенем вірогідності з"ясувати переклади, які читав Шевченко, і видання, якими він користувався, хоч абсолютної точності тут досягти неможливо. Автор статті текстуально доводить, що вжитий у листі до Осипа Бодянського від 15 листопада 1852 р. афоризм із п"ятої пісні "Пекла" Шевченко знав не в інтерпретації Авраама Норова, а в перекладі Дмитра Міна, опублікованому в журналі "Москвитянин" 1843 р. Досі залишалося не поясненим, звідки Шевченко запозичив використану в листі до Броніслава Залеського (друга половина червня 1856 р.) цитату з пісні XVII "Раю". Вдалося з"ясувати, що поет знав цей афоризм, і&мовірно, за текстом повісті Олександра Пушкіна "Пиковая дама" (1833), уперше опублікованої у популярному журналі "Библиотека для чтения" 1834 р. У підсумку як непереконливу відкинуто гіпотезу попередніх коментаторів про ознайомленість Шевченка з "Пек&лом" у російському перекладі Єлизавети Кологривової, що виходив упродовж двох років у шести випусках, за якими український поет навряд чи стежив. До того ж її інтерпретація не вирізнялася художньою досконалістю (терцини оригіналу відтворено прозою). &Найвірогідніше, Шевченко багато чув про "Божественну комедію", особливо першу її частину, і читав у доступній періодиці окремі фрагменти, зокрема, як доведено, у перекладі Д. Міна.
In his works, Shevchenko repeatedly mentioned the name of the Italia&n poet of the Renaissance Dante Alighieri (1265-1321), used reminiscences and quotes from his work, which indicates a high level of knowledge of "The Divine Comedy" author"s legacy (c. 1308-1321). Until now, it was believed that all such references t&o the poetry by the famous Italian have long been carefully considered and thoroughly studied. However, a closer examination revealed a lack of details about the sources of Shevchenko"s acquaintance with the famous poem. The traditional methods of li&terary source studies and methods of philological analysis applied in this study made it possible in some cases to bring to light, with a high degree of probability, the translations Shevchenko read and the publications he used, although absolute acc&uracy cannot be achieved here. The author of the article argues that Shevchenko knew the aphorism from the Fifth song in "The Inferno" used in a letter to Osyp Bodians"kyi dated November 15, 1852, not in Avraam Norov"s translation, but in Dmitrii Min&"s translation published in 1843 in the journal "Moskvitianin". It is still unclear where Shevchenko found a quote from the song XVII in "The Paradiso" he used in a letter to Bronis?aw Zaleski (in the second half of June 1856). It was possible to dis&cover that the poet knew this aphorism, most likely through Alexander Pushkin"s novel "The Queen of Spades" (1833), first published in the popular journal "Biblioteka dlia chteniia" in 1834. As a result, the author rejected as unconvincing a hypothes&is offered previously by commentators that Shevchenko knew "The Inferno" in a Russian translation by Elizaveta Kologrivova, published for two years in six installments, which the Ukrainian poet most likely did not know. In addition, her translation d&id not relieve artistic flawlessness (tercins in the original are reproduced in prose). Most likely, Shevchenko heard a lot about "The Divine Comedy", especially about its first part, and read some fragments available in the periodicals, in particula&
