Присвячено дослідженню окремих історико-літературних аспектів полемічного твору екс-ігумена Михайлівського монастиря в Києві Теодора Скуминовича "Przyczyny porzucenia Disuniey przezacnemu narodowi ruskiemu podane" (1643). Письменник простежив єдність Руської церкви з Апостольською столицею в час відокремлення її північно-східних єпархій і проголошення автокефалії Московської митрополії. Зауваживши незаконність обрання рязанського єпископа Йони "митрополитом Київським і всієї Русі", унаслідок чого в Київській церкві виникло двовладдя, Теодор Скуминович обґрунтував думку, що законні первосвятителі Києва, на відміну від самопроголошених митрополитів-схизматиків у Москві, залишалися уніатами. На доказ цього католицький полеміст навів приклад поставлення папою Пієм II главою Руської церкви Ісидорового учня – Григорія II
Болгариновича. Засуджуючи розкольницькі течії всередині Київської митрополії, книжник виступив із критикою автора "ПАТЕРІКОN"-у, який поставив під сумнів канонічність архієрейських свячень Григорія II Болгариновича й доводив легітимність влади митрополита-розкольника Йони, якого відмовився визнати Вселенський патріархат. За словами Теодора Скуминовича, унійну політику Руської церкви після Григорія II Болгариновича продовжували Мисаїл,& священномученик Макарій I і Йосиф I Болгаринович. Підтримку митрополитом Мисаїлом діалогу Руської церкви з Римом засвідчував текст епістоли "Poselstwo do Papieza rzymskiego Sixta IIII od duchowienstwa i od ksiazat i panow ruskich w roku 1476". Підтв&ердженням унійних переконань митрополита Йосифа I Болгариновича, котрого українські полемісти нерідко плутали з Йосифом II Солтаном, Теодору Скуминовичу слугував лист патріарха Ніфонта II, аналізу змісту якого у творі відведено значне місце.
The art&icle is dedicated to the research of some historical and literature aspects of polemical work of the former Father Superior of St. Michael cloister in Kyiv Theodore Skumynovych "Przyczyny porzucenia Disuniey przezacnemu narodowi ruskiemu podane" (164&3). The writer retraced the unity of Ruthenian church with Sede Apostolica at the time of separation of it"s north and east eparchies and foundation of autocephaly of Moscow"s metropolitanate. Accentuated the illegality of election of Ryazan"s bishop& Jonah by the metropolitan of Kyiv and the all Rus, on the score of in Kyiv"s church occured the diarchy, Theodore Skumynovych substantiated the thought that legal protohierarchs of Kyiv, on the contrary of self-proclaimed schismatic metropolitans in& Moscow, stayed Uniates. As the argument the catholic writer produced the example of appointment by the pope Pius II
as the chief of Ruthenian church the Isidor"s disciple – Gregory II Bulgarian. Condemning the schismatic trends inside of Kyiv"s met&ropolitanate, the polemicist criticized the author of "ПАТЕРІКОN", who cast doubt in canonicity of hierarchal consecration of Gregory II Bulgarian and proved the legitimacy of the power of metropolitan-schismatic Jonah, whom refused to recognize the &Universal patriarchate. According to Theodore Skumynovych, the uniate policy of Ruthenian church after Gregory II Bulgarian continued Misael, the priest-martyr Makarius I and Joseph I Bulgarian. The support by the metropolitan Misael of the dialogue &of Ruthenian"s church with Rome acknowledged the text of the epistle "Poselstwo do Papieza rzymskiego Sixta IIII od duchowienstwa i od ksiazat i panow ruskich w roku 1476". The uniate persuation of metropolitan Joseph I Bulgarian, whom
Ukrainian pol&emicists not infrequently confused with Joseph II Soltan, Theodore Skumynovych confirmed by the letter of patriarch Niphont II, which the contents revealed in the work.
