На початку 1920-х рр. на Поділлі була створена широка мережа радянських політосвітніх організацій (клубів, сільбудів тощо). Їх створенню передувало закриття або реорганізація тих культурницьких товариств, які діяли в
часи УНР. Головною метою радянської політосвітньої роботи було залучення населення до «пролетарської культури», більшовизація селянства та відвернення від українського національного процесу. Проте, клуби та сельбуди у період політики «українізації» відіграли і позитивну роль, зокрема у справі ліквідації неписьменності серед дорослого населення, сприяли формуванню нової сільської української інтелігенції, поширювали здобутки національного мистецтва серед селянства. Упродовж 1920-х рр.. періодично відбулись численні «чистки» фондів сельбудів, хат-читалень, клубів, бібліотек. Вони особливо посилились після початку «суцільної колективізації» наприкінці 1929 р. Багатьох співробітників політосвітніх організацій почали звинувачувати у політичних помилках, здійсненні антирадянської націоналістичної роботи.
