Православна подєбрадсько-українська течія була представлена трьома окремими групами віруючих. Перша з них належала до канонічної юрисдикції Сербської православної церкви під керівництвом архієпископа Горазда (Павліка, 1879-1942). Друга, переважно «автокефалісти», – Вища Церковна Рада Української православної церкви для еміграції на території Чехословацької Республіки на чолі з відомими політиком Сергієм Шелухіним (1864-1938) та знавцем українського церковного життя, фаховим істориком Василем Бідновим (1874-1935) – підпорядковувалася Константинопольському Патріарху. На чолі цієї групи «українських пражан» стояв архієпископ Савватій (Врабець, 1880-1952). А ось третя група українських емігрантів приєдналася до Російського православного приходу та визналавладу єпископа Сeргія (Корольова, 1881–1952) Еміграційний «автокефальний» осередок виник у курортному містечку Подєбради за 20 км від Праги і нараховував 182 студента Української Господарської Академії та 51 викладача. З 1924 р. по 1939 р. душпастиром подєбрадських «автокефалістів» був Григорій Мельник (1893 –після 1939). Члени Православного Братства імені святих Кирила та Мефодія були активними учасниками життя української еміграційної спільноти в міжвоєнній ЧСР.
