На підставі критичного аналізу й узагальнення різнорідних наукових досліджень та джерельних матеріалів зроблено спробу висвітлити витоки й особливості функціонування в руській історичній свідомості початку ХІІ ст. слов’янської ідентичності. В центрі уваги – слов’янські сюжети вступної частини та повідомлення під 898 р. “Повісті временних літ”. Здійснивши ретельну деконструкцію цих текстів, автор доводить, що їх чужорідні, західно- та південнослов’янські протооснови відіграли визначальну роль у процесі усвідомлення високоосвіченими руськими книжниками своєї слов’янськості.
